Аванс на відрядження: чи може роботодавець утримати при звільненні працівника?

Відповідно до ст. 127 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця для повернення авансу, виданого в рахунок зарплати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оскаржує підстав і розміру відрахування. 

У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. 

Згідно зі ст. 128 КЗпП передбачено, що при кожній виплаті зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, – 50% зарплати, яка належить до виплати працівникові. При цьому заборонено робити відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат (ст. 129 КЗпП). 

Отже, без заяви працівника та відповідного наказу (розпорядження) роботодавець не має права із розрахункових коштів утримати невикористаний та своєчасно неповернутий аванс, який був виданий на службове відрядження. 

Про це інформує Управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області на своїй сторінці у фейсбук.