Декларація про провадження госпдіяльності із зберігання пального для заправлення електрогенератора: форма та терміни подання

З 27.07.2024 р. набрав чинності Закон України від 18.06.2024 р. № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817), крім окремих його норм, зокрема, ст. 35 Закону № 3817, яка набирає чинності та вводиться в дію з 01.01.2025 р. 

При цьому, п. 2 розд. ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 установлено, що Закон України від 19.12.1995 р. № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481) втрачає чинність з 01.01.2025 р. Положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817. 

На період дії воєнного стану в Україні, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 л на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального (далі – Декларація), яка безоплатно подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Це установлено п. 2 ч. двадцять четвертої розд. XIII «Перехідні положення» Закону № 3817. 

Згідно зі ст. 15 Закону № 481 ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабміном органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального. 

У Декларації зазначаються такі відомості: 

• про суб’єкта господарювання: 

- для юридичних осіб – найменування, код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження; 

- для фізосіб-підприємців – прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/ задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв’язок з фізособою-підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізосіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 

- для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юрособи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, – найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з п. п. 63.6 та 64.6 Податкового кодексу (далі – ПКУ); 

- для іноземних суб’єктів господарської діяльності – найменування та податковий номер постійного представництва; 

• загальна місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження. 

Декларація складається у довільній формі та подається в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 ПКУ. 

Право на зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 л на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до тероргану центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. 

Декларація подається до терорганів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (Головних управлінь ДПС в областях та м. Києві), за місцем здійснення зберігання пального. 

Про це повідомили податківці на Інформаційно-довідковому ресурсі “ЗІР”, категорія 113.04. 

Також читайте матеріал Щодо зберігання пального для заправлення електрогенераторних установок: зміни з 01.09.2024 р.