вгору

Як захиститися від дискримінації при працевлаштуванні особи з інвалідністю

Мін'юст надав роз'яснення щодо дискримінації осіб з інвалідністю у сфері праці: як захистити свої права при працевлаштуванні. 

Дискримінація за ознакою інвалідності суперечить принципу рівності, закріпленому в українському законодавстві. Обмеження прав людини через стан здоров’я заборонені Конституцією, профільними законами та підзаконними актами. 

У міжнародній практиці таке упереджене ставлення визначають терміном ейблізм – системне недооцінювання можливостей людей з інвалідністю та створення бар’єрів, що призводять до їх фактичного виключення з суспільного життя. Особливо часто такі прояви фіксують у сфері праці, коли кандидати з інвалідністю стикаються з необґрунтованими відмовами під час працевлаштування. 

У межах проєкту «Право на повагу» підготовлено матеріал про те, які гарантії мають люди з інвалідністю та як захищати свої права. 

Правові гарантії рівного ставлення 

Ст. 24 Конституції гарантує рівність усіх громадян та забороняє будь-які обмеження за ознакою інвалідності. Ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначає дискримінацію як необґрунтоване обмеження прав за певними ознаками, зокрема інвалідністю. 

Для сфери праці важливе також положення ст. 2-1 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), відповідно до якої забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема за ознакою інвалідності, а роботодавець зобов’язаний забезпечити рівні можливості для кожного працівника. 

Ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» передбачає право працювати на рівних умовах та можливість створення спеціальних робочих місць. 

Отже, дискримінацією вважаються не лише пряма відмова у прийнятті на роботу, а й встановлення невиправданих вимог, перешкоджання виконанню трудових обов’язків чи відмова адаптувати робоче місце відповідно до рекомендацій реабілітаційної програми. 

Пільги та гарантії під час працевлаштування 

КЗпП передбачає низку гарантій для людей з інвалідністю. Серед них: 

  • відсутність випробувального строку для кандидатів, направлених на роботу відповідно до законодавства; 
  • можливість розірвання строкового трудового договору з поважної причини – встановлення інвалідності; 
  • переважне право залишитися на роботі під час скорочення для ветеранів війни та осіб, прирівняних до них; 
  • право відмовитися від нічної чи надурочної роботи; 
  • можливість встановлення неповного робочого дня або тижня за бажанням працівника. 

Роботодавець зобов’язаний забезпечити необхідні умови праці, навчання та перекваліфікацію, виходячи з медичних рекомендацій. 

Як захищати свої права? 

Якщо людина вважає, що під час працевлаштування її права були обмежені, вона має право вимагати письмове обґрунтування відмови в прийнятті на роботу. Відмова, не пов’язана з кваліфікацією чи діловими якостями кандидата, є порушенням трудового законодавства. 

Додатково роботодавець зобов’язаний створити умови праці відповідно до програми реабілітації. Невиконання цього обов’язку також може розглядатися як дискримінація. 

У разі порушення прав людина може звертатися до: 

  • Державної служби з питань праці; 
  • Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; 
  • суду, який може зобов’язати роботодавця відновити права, компенсувати моральну шкоду або прийняти на роботу.

Повага до прав і гідності – основа безбар’єрного ринку праці 

Недискримінаційний доступ до праці є важливою складовою виконання Україною міжнародних зобов’язань, зокрема Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Мін’юст наголошує на необхідності дотримання принципу рівності та закликає громадян відстоювати свої права. 

Отримати безоплатну правову допомогу можна у системі БПД – юристи надають консультації як дистанційно, так і під час особистого прийому.