вгору
20.05.2020
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, який містить записи щодо працевлаштування особи, а також дає змогу власнику при прийнятті на роботу мати уяву про досвід роботи працівника.
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені законодавчо. Про це зазначено у ст.47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).
Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Порядок ведення, зберігання і видачі трудових книжок визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 29.07.1993 р. №58 (далі – Інструкція №58).
Відповідно до п.2.4 р.2 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з п.2.6 р.2 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов’язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці (п.2.9 р.2 Інструкції №58).
Відповідно до п.2.10 р.2 Інструкції №58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
Нормами п.8.1 р.8 Інструкції №58 передбачено, що відповідно до статті 224 Кодексу Законів про працю України комісія по трудових спорах є обов’язковим первинним органом для розгляду трудових спорів, пов’язаних із застосуванням цієї Інструкції.
Про це йдеться у роз'ясненні від ГУ Держпраці у Донецькій області.
Про те, як виправити неточний запис в трудовій та про електронні трудові книжки читайте у Блозі бухгалтера, у розділі Інформер програми M.E.Doc та на нашому Telegram-каналі.