Оздоровлення працівників на базі відпочинку підприємства-роботодавця: що з турзбором?

Нагадуємо, платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Це визначено пп. 268.2.1 ПКУ. 

Підпунктом 268.5.1 ПКУ встановлено, що згідно з рішенням Рад справляння збору може здійснюватися з тимчасового розміщення у таких місцях проживання (ночівлі): 

а) готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади; 

б) житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об’єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі). 

Згідно з п. 4 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою КМУ від 15.03.2006 р. № 297 (далі – Порядок № 297), до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належить розміщення юридичною особою своїх працівників, зокрема, у засобі розміщення, що їй належить. 

Отже, проживання працівників, які перебувають у трудових відносинах з юрособою та оздоровлюються на базі відпочинку, що належить такій юрособі, не відноситься до послуг з тимчасового проживання, тому не є підставою для справляння туристичного збору в розумінні пп. 268.2.1 ПКУ, а працівники не є платниками туристичного збору. 

Водночас члени сімей таких працівників сплачують турзбір на загальних підставах, оскільки на них не розповсюджується дія п. 4 Порядку № 297. 

Про це повідомили податківці ГУ ДПС в Івано-Франківській області.