вгору
30.04.2026
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено в ст. 103 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).
Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Застосувати пільги за міжнародним договором (звільнення від податку або знижену ставку) можна лише тоді, коли нерезидент надасть податковому агенту документ, що підтверджує його статус податкового резидента (абз. другим п. 103.2 ПКУ).
Підставою для звільнення від податку або зменшення його ставки є довідка (або її нотаріально засвідчена копія), яку нерезидент подає податковому агенту. Вона має підтверджувати, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україна має міжнародний договір. У разі потреби подаються також інші документи, передбачені таким договором (п. 103.4 ПКУ).
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВРУ, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ПКУ).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-ІV документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 1 Конвенції від 5 жовтня 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька Конвенція), її норми застосовуються до офіційних документів, оформлених на території однієї держави-учасниці, якщо вони подаються для використання на території іншої держави-учасниці.
Кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території (ст. 2 Гаазької Конвенції).
У ч. першій ст. 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Отже, офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого засвідчення шляхом консульської легалізації.
На сьогодні між Україною та іншими державами діє більше ніж 70 міжнародних двосторонніх конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування. У зазначених конвенціях (угодах) не міститься положень щодо спрощення процедури або звільнення документів від легалізації.
Згідно з п. 9 гл. 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.2012 № 296/5, нотаріуси можуть приймати як електронні документи, так і паперові копії електронних документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав, за умови наявності на них електронного апостиля.
Дійсність такого апостиля нотаріус перевіряє через офіційні реєстри країн-учасниць Гаазької Конвенції, доступ до яких розміщено на сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права, або за спеціальним посиланням, наданим заявником.
Після підтвердження автентичності електронного апостиля нотаріус роздруковує документ і засвідчує його копію, проставляючи відмітку «Згідно з оригіналом», дату та власний підпис.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року № 851-IV юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Крім того, згідно зі ст. 38 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 р. № 2155-VІІІ встановлено, що електронні довірчі послуги не можуть визнаватися недійсними лише через те, що вони надані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах.
Отже, якщо міжнародний договір України не передбачає спрощення або скасування вимоги апостиля чи легалізації, застосовуються загальні правила.
Якщо нерезидент є з країни-учасниці Гаазької Конвенції, то довідка про резидентство вважається належно оформленою, коли:
Якщо така довідка подається в електронному вигляді, вона також визнається належною, якщо:
Важливо! Якщо міжнародним договором передбачені інші правила, ніж у ПКУ, застосовуються саме положення міжнародного договору.
Таким чином, коректно оформлена довідка про резидентство є ключовою умовою для отримання податкових пільг за міжнародними угодами.
Таке роз’яснення надали податківці Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП.