Чи може працівник заключити договір про добровільну сплату ЄСВ?

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку ЄСВ регулюються виключно Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464). 

Відповідно до п.1 ч. першої ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ, зокрема, є: 

• підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; 

• фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників). 

Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку ЄСВ. 

Частиною першою ст. 10 Закону № 2464 визначено коло платників, які мають право на добровільну сплату ЄСВ та умови за яких таке право надається. 

Відповідно до ч. першої ст. 10 Закону № 2464 право на добровільну сплату ЄСВ мають: 

• члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню; 

• особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п. 1 ч. першої ст. 4, та не належать до платників ЄСВ, визначених п. 4, 5 та 5-1 ч. першої ст. 4 Закону № 2464, в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; 

• домашні працівники. 

Згідно з ст. 173-2 Кодексу законів про працю України домашній працівник – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем. 

Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір. 

Водночас загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності. 

Отже, особа, що перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, не має права на заключення договору про добровільну сплату ЄСВ. 

Виключення становлять домашні працівники, які виконують домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем, оскільки роботодавці домашніх працівників не є платниками ЄСВ за таких працівників, а загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності. 

Про це повідомили податківці на Інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР», категорія 201.05.