До відома ліцензіатів, що здійснюють оптову торгівлю пальним

Ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у т. ч. іноземного, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових  дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі – Закон № 481) видів діяльності протягом визначеного строку. 

До видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, зокрема відносяться: 

• оптова торгівля пальним – діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик СГ (у т. ч. іноземними, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам. 
• зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. 

Згідно з наведеними визначеннями понять (ст. 1 Закону № 481) до місць здійснення діяльності відносяться: 

• місце оптової торгівлі пальним – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; 
• місце зберігання пального – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. 

Що потрібно для отримання ліцензії? 

Для отримання ліцензії на право: 

• оптової торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним, СГ подають заяву для отримання зазначеної ліцензії та документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію; 
• оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального СГ  разом із заявою і документом, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію, додатково подають завірені заявником копії таких документів: 
• документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; 
• акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; 
• дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. 

Зберігання пального 

Законом № 481 передбачено право на здійснення діяльності зі зберігання пального при отриманні відповідної ліцензії із зазначенням в ній місцезнаходження місця такого зберігання. 

СГ має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (ст. 15 Закону № 481). 

При цьому положення Закону № 481 не містять прямих заборон чи обмежень платнику податку укладати договори відповідального зберігання пального. Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. 

Відповідальне зберігання – госпоперація, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фіз- чи юрособі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик. Це зазначено у пп. 14.1.32  Податкового  кодексу України (далі – ПКУ). 

За нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. перша ст. 627). Відповідно, реалізація товарів може бути здійснена шляхом укладання відповідних договорів, на реалізацію товарів безпосередньо СГ або із залученням третіх осіб. Найбільш поширені з них при реалізації пального є договори купівлі-продажу, поставки, комісії, доручення, тоді, як за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦКУ). 

Отже, за висновками пресслужби ДПСУ, на підставі ліцензії на право оптової торгівлі пальним без місць оптової торгівлі пальним такий СГ– ліцензіат може: 

• передати пальне на зберігання будь-яким іншим СГ (третім особам) за наявності у таких осіб ліцензії на зберігання пального або ліцензії на оптову торгівлю з місцем оптової торгівлі пальним. В свою чергу, такі СГ – ліцензіати  мають право зберігати пальне, яке їм не належить; 
• здійснювати діяльність, що передбачає продаж такого пального з місця зберігання пального інших СГ / місця оптової торгівлі пальним інших СГ, на які видана та є діючою ліцензія на зберігання пального або ліцензія на оптову торгівлю з місцем оптової торгівлі пальним відповідно.