Господарсько-договірні відносини - роз’яснення Мін’юсту

Господарський договір є основою ділових взаємин між підприємствами, установами та організаціями. Саме через договір визначаються права, обов’язки, умови співпраці, порядок постачання, оплати, відповідальність та строки виконання зобов’язань. Чітке розуміння вимог до укладення, зміни та розірвання господарського договору є необхідним для ефективної та безпечної діяльності в бізнес-середовищі. 

Наразі питання укладення, зміни та розірвання господарчого договору регулюється Господарським кодексом України (далі – ГКУ) та Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ).  

Відповідно до ст. 181 ГКУ господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦКУ, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 ГКУ. 

Зверніть увагу, що 28 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» № 4196-IX (далі – Закон № 4196), який вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності (тобто з 28 серпня 2025 року). Зокрема, ч. третьою ст. 17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4196 передбачено визнати Господарський кодекс України таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону. 

Водночас загальні положення про договір містять гл. 52, гл. 53 ЦКУ. 

Так, згідно з ч. першою ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. 

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ). 

Правочин є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ). 

Загальні умови укладання договорів 

З введенням в дію Закону № 4196 ст. 630 ЦКУ буде доповнено положеннями, що наразі передбачені ст. 179 ГКУ. Так, ч. перша ст. 630 ЦКУ в редакції цього Закону передбачатиме, що законом або договором може бути встановлено, що окремі умови договорів визначаються відповідно до типових умов договорів (типових договорів) та примірних договорів певного виду.  

Кабмін, органи державної влади, уповноважені КМУ або законом, можуть рекомендувати орієнтовні умови договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках – затверджувати типові договори. Сторони не можуть відступати від змісту типових умов договорів (типових договорів), але мають право конкретизувати їх. Сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати такому замовленню. 

Укладення договору 

Згідно з ч. першою ст. 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 

Форма договору 

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. 

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. перша - друга ст. 639 ЦКУ). 

Момент укладення договору 

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 640 ЦКУ).  

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. 

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. 

Підстави для зміни або розірвання договору 

Підстави для зміни або розірвання договору зазначені в ст. 651 ЦКУ. 

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ). 

Крім того, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. друга ст. 651 ЦКУ). 

Таке роз’яснення розміщено на сайті Мін’юсту.