Нефіксований робочий час: чим регулюється?

Відповідно до ст. 21-1 Кодексу законів про працю України трудовий договір з нефіксованим робочим часом (далі – НРЧ) – це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи. Обов’язок працівника виконувати роботу на таких умовах виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею. 

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку. 

Кількість трудових договорів з НРЧ у одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. 

Зарплата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час. 

Працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з НРЧ понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці. 

Про це інформує Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП.