Незавершене будівництво: що зі сплатою податку на нерухомість?

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податку на нерухомість), є фіз- та юрособи, в т. ч. нерезиденти, які є власниками житлової або нежитлової нерухомості. Це визначено пп. 266.1.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). 

При цьому, об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у т. ч. його частка (пп. 266.2.1 ПКУ). А базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в т. ч. його часток. 

База оподаткування за об’єкти нерухомості, у т.ч. їх частки, які перебувають у власності фізосіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Держреєстр прав), що безоплатно надаються органами держреєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп. 266.3.2 ПКУ). 

Юрособи обчислюють відповідну базу оподаткування самостійно, виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (пп. 266.3.3 ПКУ). 

При цьому відповідно до ч. першої ст. 182 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.  

Порядок проведення держреєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-ІV (далі – Закон № 1952). 

Пунктом 1 ч. першої ст. 2 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – держреєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Держреєстру прав. 

До відома! Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Це передбачено ч. другою ст. 331 ЦКУ. 

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає держреєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.  

При цьому до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). За необхідності така особа може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва після проведення держреєстрації права власності на нього відповідно до закону (ч. третя ст. 331 ЦКУ).  

Отже, об’єкти незавершеного будівництва не визначені ПКУ як об’єкти оподаткування податком на нерухомість. 

Про це повідомили податківці ГУ ДПС в Івано-Франківській області.