вгору

Право на звільнення військовослужбовця для догляду за дитиною з інвалідністю: Законопроєкт № 15057

У ВРУ зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін до статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо усунення обмежень у реалізації права військовослужбовців на звільнення з військової служби у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років»  від 09.03.2026 р. № 15057 (далі –   Законопроєкт № 15057). 

У чому проблема чинної норми? 

Наразі абз. восьмий п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» дозволяє звільнення військовослужбовця під час воєнного стану у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю лише за умови відсутності інших осіб, зобов’язаних забезпечувати догляд. Фактично ця підстава працює лише у випадках, коли другого з батьків немає. 

Це призводить до низки проблем: 

  • військовослужбовці не мають реальної можливості доглядати за дитиною; 
  • мати дитини вимушено несе весь тягар догляду; 
  • порушується принцип рівності батьків і прав дітей; 
  • виникає правова колізія, адже Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вже передбачає відстрочку для обох батьків без додаткових умов щодо відсутності одного з батьків. 

Отже, чинний підхід ставить військових, які виконують свій обов’язок, у гірше становище, ніж тих, хто не проходив військову службу. 

Що пропонує новий Законопроєкт? 

Проєкт Закону передбачає: 

  • виключення умови про відсутність інших осіб, зобов’язаних виховувати дитину з інвалідністю, для звільнення військовослужбовця з військовї служби під час воєнного стану; 
  • встановлення єдиного підходу до батьків, які виховують дитину з інвалідністю, незалежно від того, чи є вони військовослужбовцями чи військовозобов’язаними; 
  • усунення правової невизначеності між нормами законодавства про мобілізацію та про проходження військової служби. 

Що це дасть? 

Запровадження змін забезпечить: 

  • реальне право військових бути поруч із дитиною, яка потребує постійного догляду; 
  • рівність прав та обов’язків матері й батька; 
  • послідовність правового регулювання та соціальну справедливість; 
  • захист інтересів дітей з інвалідністю, що потребують участі обох батьків. 

У разі прийняття Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.