Розлив пального: коли це не є виробництвом?

Відповідно до пп. 14.1.28-1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) виробництво підакцизних товарів (продукції) – технологічний процес, в т. ч. змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у т. ч. сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів. 

Виробництво пального – діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу, інших видів сировини, у т. ч. невикопної біологічно відновлюваної сировини органічного походження (біомаси), в результаті якої отримується пальне та інші продукти переробки, а також діяльність із змішування пального (крім скрапленого газу) і добавок (присадок) в обсязі понад 1% загального об’єму пального. Це визначено п. 14 ч. першої ст. 1 Закону України від 18.06.2024 р. № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817). 

Не вважається виробництвом пального змішування пального, яке класифікується за різними кодами згідно з УКТ ЗЕД, у результаті якого отримується пальне, що відноситься до одного з кодів УКТ ЗЕД пального, що змішувалося, змішування скрапленого газу, визначеного у пп. 230.1.3 ПКУ, а також змішування пального (крім скрапленого газу) і добавок (присадок) до пального в обсязі до 1% включно (ч. третя ст. 26 Закону № 3817). 

Отже, розлив пального у тару ємністю від 5 до 60 л без зміни характеристик такого пального не є виробництвом пального у розумінні Закону № 3817. 

Відповідь розміщена на Інформаційно-довідковому ресурсі “ЗІР”, категорія 113.01.