вгору
03.11.2025
Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Це визначено вимогами абз.першого пп. 134.1.1 ПКУ.
Платники податку, чий річний дохід від будь-якої діяльності (без урахування непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, не перевищує 40 млн.грн за останній річний звітний період, можуть визначати об’єкт оподаткування без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці. Винятком є: від’ємне значення об’єкта оподаткування попередніх звітних періодів, а також коригування, передбачені пп. 140.4.8, пп. 140.5.16 та п.140.6 ПКУ.
У податковому (звітному) періоді фінансовий результат підлягає збільшенню на суму витрат, пов’язаних із визнаними штрафами, пенею, неустойками, компенсацією збитків або втраченого прибутку, що були нараховані відповідно до норм цивільного законодавства та умов цивільно-правових договорів, включаючи зовнішньоекономічну діяльність. Це стосується виплат на користь осіб, які не є платниками податку (за винятком фізосіб, які є платниками ПДФО), а також платників податку, що застосовують ставку 0% згідно з п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ. Крім того, фінансовий результат збільшується на суми штрафів і пені, нарахованих контролюючими та іншими державними органами за порушення вимог законодавства (пп. 140.5.11 ПКУ).
Згідно з п. 3 розд. І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 № 73, доходами вважається збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Одержані штрафи, пені, неустойки відповідно до п. 3.10 розд. ІІІ Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433, відображаються у складі інших операційних доходів.
Пунктом 6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 № 318 (далі – НП(С)БО 16), визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Визнані штрафи, пеня, неустойка включаються до інших операційних витрат (п. 20 НП(С)БО 16).
Отже, доходи та витрати у вигляді штрафів, пені, неустойок за порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Поряд з цим, платник податку на прибуток, який визначає об’єкт оподаткування шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають відповідно до положень ПКУ, повинен збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у т. ч. у сфері ЗЕД, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізосіб, які є платниками ПДФО), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0%, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.
Таке роз'яснення розміщено на Інформаційно-довідковому ресурсі “ЗІР”, категорія 102.02.