вгору

Скасування ГКУ: Мін’юст роз’яснює зміст реформи (ч. 1)

Задля підвищення правової обізнаності суспільства та з метою уникнення можливих запитань в майбутньому Мін’юст цією публікацією доводить до відома правову позицію у зв’язку з введенням в дію 28.08.2025 р. Закону України від 09.01.2025 р. № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (далі – Закон № 4196), внаслідок чого Господарський кодекс України (далі – ГКУ) втратить чинність. 

Безумовно відмова від засадничого законодавчого акта, який два десятиліття регламентував сферу господарювання в Україні, викликає в бізнес-спільноти багато запитань та в цілому занепокоєння щодо збереження повноти правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин. Нове завжди насторожує, а іноді й лякає. 

Водночас з введенням в дію Закону розпочинається трирічний перехідний період як своєрідний «м’який старт» реформи. 

Тому наразі Мін’юст вбачає необхідним максимально зрозуміло роз’яснити зміст реформи. 

Важливо! Протягом перших 6-ти місяців перехідного періоду суб’єкти управління об’єктами держвласності мають прийняти рішення про перетворення держпідприємств у АТ або ТОВ. 

Інакше Уряд приймає рішення про передачу єдиного майнового комплексу (далі – ЄМК) відповідного держпідприємства до сфери управління Фонду держмайна України. 

Фонд держмайна протягом року з дня оформлення передачі приймає рішення про припинення підприємства або про приватизацію його ЄМК. 

Крім того, Закон передбачає реформування інститутів права господарського відання та права оперативного управління, які до його прийняття становили основу правового режиму майна суб’єктів господарювання держсектора економіки. 

Після завершення реформ правовий режим майна таких суб’єктів становитиме право власності або узуфрукт держмайна (особисте безоплатне володіння і користування). 

До відома! Реформа торкнеться й підприємств комунальної та приватної форм власності, організаційно-правові форми яких мають зазнати змін. 

Що під забороною з набранням чинності Законом? 

З дня введення в дію Закону забороняється створення юросіб в організаційно-правових формах держпідприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, іноземного підприємства, дочірнього підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації. 

Через 3 роки з дня введення в дію Закону забороняється внесення змін до відомостей про держпідприємства (державні комерційні підприємства, казенні підприємства), комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, що містяться в ЄДР, крім: 

  • держреєстрації припинення юрособи шляхом перетворення або ліквідації та пов’язаних з цим змін до відомостей про юрособу; 
  • держреєстрації змін до відомостей про юрособу, пов’язаних із зміною керівника юрособи, або держреєстрації зміни складу комісії з припинення, голови комісії або ліквідатора, керуючого припиненням; 
  • держреєстрації змін до відомостей про юрособу, пов’язаних із передачею ЄМК держпідприємства до сфери управління Фонду держмайна України; 
  • держреєстрації змін до відомостей про юрособу, пов’язаних із відкриттям провадження у справі про банкрутство такої юрособи. 

До відома! Значна частина положень ГКУ або дублює норми спецзаконів, або є застарілими та втратили свою цінність. 

Стислий огляд глав ГКУ у світлі реформи 

З огляду на те, що відповідні сфери правового регулювання суспільних відносин скомпоновані у ГКУ у глави (далі – гл.), зазначимо стислий огляд щодо кожної глави у світлі наведеної реформи: 

Відповідність глав ГКУ нормам спеціального законодавства  
Глави ГКУ  Відповідність глав ГКУ спецзаконодавству 

гл. 1 «Загальні положення» 

Не мають актуальності як окремий предмет у зв’язку з втратою чинності ГКУ в цілому. 

  

гл. 2 «Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання» 

ПКУ, закони України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», «Про ціни і ціноутворення», «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», «Про захист економічної конкуренції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів». 

В частині держрегулювання держзамовлення (ст. 13) варто мати на увазі, що Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» втратив чинність у зв’язку з прийняттям Закону України від 10.04.2014 р. № 1197-VII «Про державні закупівлі», який, в свою чергу, втратив чинність у зв’язку з Законом України від 25.12.2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі». 

При цьому, ч. восьмою ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що особливості здійснення процедур закупівлі, визначених цим Законом, встановлюються окремими законами для таких товарів, робіт і послуг, зокрема щодо послуг з підготовки фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (післядипломна освіта) за державним замовленням. 

Такими спеціальним законами є, наприклад, закони України «Про оборонні закупівлі», «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів». 

гл. 3 «Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції» 

Закони України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», «Про Антимонопольний комітет України». 

гл. 4 «Господарська комерційна діяльність (підприємництво)» 

Визначає поняття «підприємництво», яке розкрито у ст. 2 Закону № 4196, а інші її положення містять загальні норми та принципи підприємницької діяльності. Також різноманітність організаційно-правових форм закріплена ч. першою ст. 83 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), відповідно до якої юрособи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. В свою чергу, порядок держреєстрації встановлено Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Загальні гарантії прав працівників встановлені Кодексом законів про працю України. Засади рівності прав суб’єктів цивільних правовідносин встановлені ЦКУ. 

гл. 5 «Некомерційна господарська діяльність» 

Законом № 4196 передбачено внесення змін до ст. 85 «Непідприємницькі товариства» ЦКУ (викладена у новій редакції), яка в цілому поглинає положення цієї глави. 

гл. 6 «Суб’єкти господарювання – загальні положення» 

Містить поняття «суб’єкт господарювання», «суб’єкти малого- мікро- та великого підприємництва», які розкрито у ст. 2 Закону № 4196, а інші положення цієї глави охоплюються положеннями гл. 7 ЦКУ щодо загальних засад утворення та діяльності юросіб. 

гл. 7 «Підприємство», гл. 8 «Державні та комунальні унітарні підприємства», гл. 10 «Підприємства колективної власності» та гл. 11 «Приватні підприємства. Інші види підприємств» 

Містять перелік організаційно-правових форм підприємств, у т. ч. такі як «приватне підприємство», «державне підприємство», «комунальне підприємство», «колективне підприємств» та регулюють загальні засади їх створення, діяльності та їх відповідні форми. 

Закон № 4196 в цілому передбачає реформування організаційно-правових форм юросіб та, зокрема вилучення з правового поля українського законодавства такої організаційно-правової форми як «підприємство», у зв’язку з чим норми зазначених глав, які присвячені регулюванню цих організаційно-правових форм юросіб, не матимуть окремого предмета регулювання, а отже втратять актуальність. 

Разом з тим на перехідний період, передбачений Законом № 4196 для реформування організаційно-правових форм юросіб (три роки), поточна господарська діяльність підприємств може бути продовжена та ґрунтуватиметься на нормах цього Закону. 

Важливо! Законом № 4196 встановлено заборону щодо держреєстрації нових юросіб в організаційно-правових формах, визначених у ст. 1 Закону, внесення змін до будь-яких відомостей про діючі держпідприємства (державні комерційні підприємства, казенні підприємства), комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, що містяться в ЄДР, крім змін до відомостей, передбачених ч. другою ст. 13 Закону № 4196. 

У зв’язку з цим Законом № 4196 для створення правових умов діяльності підприємств у перехідний період частково продублював у собі норми вищенаведених глав, а також передбачив включення норм цих глав ГК до законів України «Про управління об’єктами державної власності» (щодо державних підприємств), «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо комунальних підприємств). 

Отже, до приведення діяльності підприємств у відповідність до вимог Закону № 4196 підприємства керуються загальними положеннями ЦКУ щодо діяльності юросіб, нормами Закону № 4196-IX, законів України «Про управління об’єктами державної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні». 

гл. 9 «Господарські товариства» 

В цілому дублює положення ст. 84 ЦКУ. У свою чергу, Законом № 4196-IX передбачено внесення змін до законів щодо врегулювання відносин стосовно діяльності господарських товариств у ст. 96 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (щодо господарських товариств з держчасткою) та ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» (щодо госптовариств з комунальною часткою). 

У той час, як в частині регулювання відносин з утворення та діяльності товариств, заснованих приватними суб’єктами, варто звертатись до спецзаконів, наприклад Закону України «Про акціонерні товариства» та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». 

гл. 12 «Об’єднання підприємств» 

Ст. 4–10 Закону № 4196 присвячені об’єднанням юросіб. Такий підхід щодо застосування узагальненого поняття «об’єднання юридичних осіб» на заміну об’єднанням підприємств та госпоб’єднанням гармонізує ці положення з нормами ЦКУ. З дня введення в дію цього Закону юрособи, створені як об’єднання підприємств, керуються законодавством про об’єднання юросіб незалежно від прийняття такими юрособами рішення про зміну найменування та держреєстрації змін до відомостей про юрособу, що містяться в ЄДР (п. 12 ст. 17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4196). 

гл. 13 «Громадянин як суб’єкт господарювання. Особливості статусу інших суб'єктів господарювання» 

Врегульовано гл. 5 ЦКУ щодо діяльності ФОП. 

гл. 14 «Майно суб’єктів господарювання» 

Врегульовано гл. 23 «Загальні положення про право власності», 30 «Загальні положення про речові права на чуже майно», 31 «Право володіння чужим майном», 32 «Право користування чужим майном» ЦКУ. У свою чергу, поняття «право господарського відання» та «право оперативного управління» розкрито у ст. 11 та 12 Закону № 4196 (втратять чинність через 3 роки). Підприємства у перехідний період (3 роки) продовжують здійснювати свою діяльність на основі згаданих речових прав. Проте, відповідно до ч. третьої ст. 13 Закону № 4196 закріплення (передача) майна за юрособами на праві госпвідання або на праві оперативного управління забороняється. 

гл. 15 «Використання природних ресурсів у сфері господарювання» 

Дублює положення ст. 13, 14 та 92 Конституції України. Врегульовано Кодексом України про надра, Водним кодексом України, Лісовим кодексом України, законами України «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про природно-заповідний фонд України», «Про аквакультуру», «Про нафту і газ», «Про газ (метан) вугільних родовищ», «Про угоди про розподіл продукції». 

гл. 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності» 

Врегульовано гл. 35 ЦКУ та законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі », «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», «Про охорону прав на зазначення походження товарів». 

гл. 17 «Цінні папери у господарській діяльності» 

Лише відсильна норма до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». 

гл. 18 «Корпоративні права та корпоративні відносини» 

Лише відсильна норму до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (управлінням корпоративними правами держави). Важливо! Загальні положення щодо реалізації усіма учасниками корпоративних прав, а не лише державою, є предметом регулювання ст. 961 ЦКУ «Права учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичних осіб (корпоративні права)». 

гл. 19 «Загальні положення про господарські зобов’язання» 

Книга п’ята ЦКУ в цілому присвячена зобов’язальному праву та містить подібні до норм ГКУ положення щодо зобов’язань. 

гл. 20 «Господарські договори» 

Гл. 52, 53 ЦКУ аналогічним чином визначають поняття та умови договорів, порядок їх укладення, зміни і розірвання. 

гл. 21 «Ціни і ціноутворення у сфері господарювання» 

Закон України «Про ціни і ціноутворення». 

гл. 22 «Виконання господарських зобов’язань. Припинення зобов’язань» 

Загальні норми щодо виникнення та припинення зобов’язань містять гл. 48–51 ЦКУ. 

гл. 23 «Визнання суб’єкта підприємництва банкрутом» 

Врегульовано Кодексом України з процедур банкрутства. Зміни до Кодексу України з процедур банкрутства можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства (ч. восьма ст. 2 цього Кодексу). 

гл. 24 «Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин» 

Гл. 3, 47, 48, 51 ЦКУ. Ст. 13–14 ЦКУ визначають загальні засади здійснення цивільних прав та виконання обов’язків. Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені гл. 51 ЦКУ, зокрема ст. 610–611. В свою чергу, відносини щодо прострочення боржника врегульовані ст. 612, а прострочення кредитора – ст. 613 ЦКУ. 

гл. 25 «Відшкодування збитків у сфері господарювання» 

Гл. 22 47, 48, 51 ЦКУ. Так, поняття збитків наведене у ст. 22 ЦКУ. В свою чергу, ст. 623 ЦКУ врегульовано загальні засади відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, визначення розміру збитків. Крім того, в частині виконання зобов’язання щодо відшкодування збитків солідарними боржниками варто звернутись до ст. 541–544 ЦКУ, а щодо застосування боржником регресивних вимог – до ст. 544 ЦКУ. Відповідальності за порушення грошового зобов'язання присвячена ст. 625 ЦКУ. 

гл. 26 «Штрафні та оперативно-господарські санкції» 

Гл. 49 ЦКУ, що регулює відносини забезпечення виконання зобов’язань, та гл. 52, 53 ЦКУ, які визначають поняття та умови договору. 

Так, поняття неустойки (штрафу, пені) та порядок її застосування у відносинах врегульовані ст. 549–552 ЦКУ. В свою чергу, співвідношення збитків та неустойки при порушені зобов’язання обумовлені у ст. 624 ЦКУ. 

Юрособи можуть передбачити застосування відповідних оперативно-господарських санкцій у договорах, керуючись загальними положеннями ст. 611, 615, 627, 628 ЦКУ щодо встановлення окремих видів забезпечення виконання зобов’язань. 

Гл. 27 «Адміністративно-господарські санкції» 

Врегульовано ст. 15 Закону № 4196. 

Гл. 28 «Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства» 

Врегульовано положеннями законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України». 

Гл. 29 «Галузі та види господарської діяльності» 

В цілому класифікує галузі госпдіяльності з метою здійснення статспостережень. При цьому, відповідно до Закону України «Про офіційну статистику» класифікація не є предметом закону, а здійснюється шляхом розроблення органами держвлади відповідних класифікаторів. 

Гл. 30 «Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності» 

Врегульовано книгою п’ятою ЦКУ, яка визначає як загальні положення зобов’язального права, так і особливості регулювання окремих договірних конструкцій, а також іншими законами України, наприклад, «Про ринок електричної енергії», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про ринок природного газу», «Про публічні закупівлі», «Про критичну інфраструктуру», «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». 

  

Гл. 31 «Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання» 

Гл. 17 ЦКУ, яка регулює відносини представництва, та окремі норми книги п’ятої ЦКУ, які регулюють зобов’язальні, у т. ч. договірні відносини. 

  

Гл. 32 «Правове регулювання перевезення вантажів» 

Гл. 64, 65 ЦКУ та закони України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт», Кодекс торговельного мореплавства України, Повітряний кодекс України, закони України «Про мультимодальні перевезення», «Про транспортно-експедиторську діяльність». 

Гл. 33 «Капітальне будівництво» 

Закони України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про будівельні норми», «Про надання будівельної продукції на ринку», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». 

Гл. 34 «Правове регулювання інноваційної діяльності» 

Гл. 62 ЦКУ, закони України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про наукову і науково-технічну діяльність». 

Гл. 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності» 

Гл. 71 ЦКУ, закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні послуги». 

  

Гл. 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб’єктів господарювання (комерційна концесія)» 

Гл. 76 ЦКУ. 

  

Гл. 37 «Зовнішньоекономічна діяльність» 

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». 

  

Гл. 38 «Іноземні інвестиції» 

Закони України «Про режим іноземного інвестування», «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні». 

Гл. 39 «Спеціальні (вільні) економічні зони» 

Законом України від 09.07.2022 р. № 2389 визнано такими, що втратили чинність, закони України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», «Про стимулювання розвитку регіонів», «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць» та низка законів України, якими запроваджувався спеціальний правовий режим госпдіяльності на відповідних територіях України. 

Водночас відповідно до п. 8 ч. другої ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, порядок утворення і функціонування вільних та інших спецзон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального. 

Ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що спеціальна економічна зона – це територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України. 

Загальні засади утворення спеціальних економічних зон встановлені ст. 24 та 25 цього Закону. 

Увага! Згідно з ч. першою ст. 70 та ч. першою ст. 130 Митного кодексу України з метою застосування законодавства України з питань митної справи запроваджується такий митний режим, як вільна митна зона

Отже, загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон врегульовані Конституцією України, Митним кодексом України та Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». 

Гл. 40 «Концесії» 

Містить відсильну норму до Закону України «Про концесії». 

Гл. 41 «Інші види спеціальних режимів господарської діяльності» 

Кодекс цивільного захисту України, закони України «Про виключну (морську) економічну зону України», «Про державний кордон України», «Про природно-заповідний фонд України», «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану». 

Про це інформує Мін’юст. 

У наступному матеріалі розглянемо положення, які втрачають чинність разом з ГКУ, і не знайшли свого прямого відображення в інших законах. Їх відсутність у повній мірі компенсується системою інших правових приписів. Слідкуйте за нашими публікаціями.