вгору

Верховний Суд: ІПК не може зводитися до цитування Податкового кодексу

Верховний Суд у постанові від 01.09.2026 р. у справі №160/5435/25 розглянув спір щодо застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування на підставі електронної довідки про податкове резидентство нерезидента та нагадав, яким вимогам має відповідати індивідуальна податкова консультація (ІПК). 

Суть спору 

Українське підприємство звернулося до ДПС за індивідуальною податковою консультацією щодо можливості використання сертифіката податкового резидентства польської компанії, сформованого в електронній формі та підписаного електронним підписом уповноваженої особи податкового органу Польщі. 

У консультації від 22.01.2025 р. №350/ІПК/99-00-21-02-03 ДПС зазначила, що Податковий кодекс не передбачає можливості використання такої електронної довідки для застосування положень міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. 

Не погодившись із таким висновком, платник податків звернувся до суду, вказавши, що консультація фактично зводиться до цитування норм законодавства та не містить відповіді на поставлене запитання з урахуванням наведених обставин. 

Позиція судів 

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ТОВ звернулося до ДПС із конкретним запитанням: чи може для застосування положень Конвенції між Україною та Польщею про уникнення подвійного оподаткування використовуватися довідка про податкове резидентство, видана польським податковим органом в електронній формі та підписана електронним підписом уповноваженої особи. 

Під час розгляду справи було з'ясовано, що польська компанія отримала сертифікат резидентства за формою CFR-1, виданий компетентним податковим органом Республіки Польща в електронному вигляді. Документ містив електронний підпис посадової особи податкового органу та був перекладений українською мовою. 

Суди звернули увагу, що стаття 103 ПКУ вимагає подання довідки, виданої компетентним органом відповідної держави за формою, встановленою законодавством цієї держави. Водночас Кодекс не містить норми, яка б прямо вимагала паперову форму такої довідки або забороняла використання електронного документа. 

Однак ключовим аргументом для задоволення позову став не сам статус електронної довідки, а зміст наданої ДПС консультації. Суди дійшли висновку, що в ІПК від 22.01.2025 р. №350/ІПК/99-00-21-02-03 податкова служба фактично не надала відповіді на поставлене платником запитання. У консультації не було наведено опису обставин, викладених у зверненні товариства, не проаналізовано особливості електронного документа, виданого польським податковим органом, не наведено належного обґрунтування застосування норм законодавства та відсутній висновок щодо практичного використання цих норм у конкретній ситуації. 

На думку судів, податкова консультація не може зводитися лише до цитування положень Податкового кодексу та міжнародного договору. Її призначення полягає у тому, щоб надати платнику чітке роз'яснення щодо того, як саме застосовувати відповідні норми до конкретних обставин його діяльності. 

Верховний Суд погодився з цими висновками. Суд підкреслив, що індивідуальна податкова консультація є інструментом практичної допомоги платнику податків, тому вона повинна містити опис порушеного питання, аналіз фактичних обставин, обґрунтування застосування законодавства та конкретний висновок щодо дій платника. Оскаржувана ІПК таким вимогам не відповідала, тому її правомірно було визнано протиправною та недійсною. 

Водночас Верховний Суд не погодився з рішеннями попередніх інстанцій у частині зобов'язання ДПС надати нову консультацію. Суд зазначив, що після скасування ІПК обов'язок надати нову консультацію вже безпосередньо передбачений п. 53.2 ПКУ. Тому окрема вимога платника про зобов'язання контролюючого органу видати нову ІПК є передчасною. Саме з цієї причини касаційну скаргу ДПС було задоволено частково: у частині вимоги про надання нової ІПК позову відмовлено, а в частині визнання недійсною ІПК від 22.01.2025 р. №350/ІПК/99-00-21-02-03 рішення судів залишено без змін. 

Значення рішення 

Ця постанова має практичне значення для українських компаній, які працюють з іноземними контрагентами та застосовують положення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. 

Суд також звернув увагу, що Податковий кодекс не встановлює прямої вимоги щодо обов'язкової паперової форми довідки про податкове резидентство нерезидента. Водночас вирішальним у цій справі стало те, що ДПС не надала належного обґрунтування свого висновку та фактично не відповіла на поставлене платником запитання. 

Водночас рішення нагадує податковим органам, що індивідуальні податкові консультації мають містити аналіз конкретної ситуації платника та практичні висновки щодо застосування законодавства, а не формальне відтворення його норм.