Витрати без зв’язку з господарською діяльністю СГ, враховані у фінрезультаті: чи включати їх до об'єкта оподаткування податком на прибуток?

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Це передбачено пп. 134.1.1 ПКУ.  

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 млн. грн., об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8, пп. 140.5.16, п. 140.6 ПКУ), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ.  

Якщо платник податків відповідає критерію щодо розміру доходів, він має право прийняти рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань).  

Таке рішення може бути прийнято не більше одного разу протягом безперервної сукупності років. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань). 

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  від 16.07.1999 р. № 996-XIV передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі нарахування, відповідно до якого доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. 

В свою чергу, національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», затверджене наказом Мінфіном від 31.12.1999 р. № 318 (далі – НП(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. 

Так, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 НП(С)БO 16). 

Крім того, п. 7 НП(С)БO 16 встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. 

Зверніть увагу! Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні. 

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (п. 8 НП(С)БO 16). 

При цьому, не визнаються витратами, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 НП(С)БO 16, а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до НП(С)БО (п. 9 НП(С)БO 16). 

Отже, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з НП(С)БО або міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ). 

Варто зазначити, що витрати по окремим операціям, не пов’язаним з господарською діяльністю, не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. 

Разом з тим, у платників податків, які проводять коригування фінрезультату до оподаткування, виникають різниці, пов’язані з операціями з невиробничими основними засобами. 

Так, відповідно до пп. 138.3.2 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема: 

• витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; 
• витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів. 

Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку. 

Фінансовий результат до оподаткування збільшується (п. 138.1 ПКУ): 

• на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта; 
• на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до НП(С)БО або МСФЗ. 

Фінрезультат до оподаткування зменшується (п. 138.2 ПКУ): 

• на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів; 
• на суму витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у т. ч. віднесених до витрат відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу. 

У разі надання безоплатної допомоги, у т. ч. неприбутковим організаціям, платники податку на прибуток підприємств збільшують фінансовий результат до оподаткування відповідно до вимог пп. 140.5.9, 140.5.10, 140.5.14 ПКУ. 

Отже, платники податку на прибуток підприємств збільшують фінансовий результат до оподаткування за окремими операціями з нерезидентами, що не мають ділової мети, згідно з вимогами пп. 140.5.1, 140.5.2, 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 ПКУ. 

Крім того, ПКУ передбачені різниці для невизнання витрат при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств в операціях, пов’язаних з наданням неправомірної вигоди службовій особі (у т. ч. службовій особі іноземної держави), згідно з вимогами пп. 140.6.1, 140.6.2, 140.6.3 ПКУ. 

Таке роз'яснення розміщено на Інформаційно-довідковому ресурсі “ЗІР”, категорія 102.12.