Запропоновані зміни до Кодексу законів про працю передбачають додаткові підстави для звільнення

На розгляді ВРУ знаходиться законопроєкт «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо додаткових підстав для звільнення» від 12.12.2019 р. № 2584.

На думку парламентарів, запропоновані зміни щодо регулювання питань розірвання трудових відносин сприятимуть збільшенню інвестицій в економіку України.

Законопроєктом пропонується передбачити можливість розірвання трудового договору:

• у разі смерті;
• визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим працівника або фізичної особи – підприємця;
• з ініціативи власника у разі закриття/припинення власної справи фізичною особою – підприємцем.

Звільнити працівника можливо у разі втрати до нього довіри, попередивши його про майбутнє звільнення в розумні строки. А саме:

• не менше ніж за 15 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 6 місяців;
• не менше ніж за 30 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 6 місяців;
• не менше ніж за 60 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 5 років;
• не менше ніж за 90 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 10 років.

При цьому, працівнику надається можливість не відпрацьовувати час попередження, а замінити його грошовою компенсацією у розмірі подвійного середньоденного заробітку працівника за кожен календарний день зменшення строку такого повідомлення.

У КЗпПУ вилучаються положення щодо необхідності погодження звільнення працівників з профспілками, а також щодо обов’язку роботодавця працевлаштувати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3х років у випадках реорганізації чи ліквідації організації або в разі їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Крім того, проєктом встановлено заборону на звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, обумовлене:

1. членством працівника в профспілці або участі у профспілковій діяльності в неробочий час чи, за згодою роботодавця, в робочий час; 
2. наміром стати представником працівників або виконанням функцій представника працівників; 
3. участю у страйку, організованому відповідно до вимог національного законодавства;
4. оскарженням дій роботодавця за звинуваченням у порушенні трудового законодавства, або зверненням до відповідних органів;
5. расою, кольором шкіри, статтю, сімейним станом, сімейними обов'язками, вагітністю та материнством, віросповіданням, політичними поглядами, національністю або соціальним походженням.

У разі прийняття цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та буде введений в дію через місяць з дня, наступного за днем його опублікування.

Про те, які причини вважаються поважними для відсутності на роботі, а також про те, що з ЄСВ у разі компенсації за невикористану відпустку звільненому працівнику, читайте у Блозі бухгалтера та у розділі Інформер програми M.E.Doc.