До уваги кадровиків! У фокусі – щорічна основна відпустка

Нагадуємо нашим читачам про те, що вже півтора року працює Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань” від 22.11.2023 р. № 3494-IX (далі – Закон № 3494). Він набрав чинності ще з 24.12.2023 р.  

Які норми Закону № 3494 варто знати кадровикам? 

1. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження зарплати без обмеження строку, встановленого ч. першою ст. 26 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон № 504), без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. першої ст. 9 Закону № 504. Це визначено ч. третьою ст. 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі – Закон № 2136). 

До відома! Якщо за повністю відпрацьований рік передбачено надання 24 календарних днів щорічної основної відпустки, то знаходження протягом року у відпустці без збереження може зменшити її розмір. 

2. Змінами до ч. першої ст. 26 Закону № 504 збільшено розмір відпустки за сімейними обставинами за згодою сторін (на термін, обумовлений угодою, але не більше 30 календарних днів на рік (раніше було 15). 

3. Частину третю ст. 26 Закону № 504 викладено у новій редакції: 

“На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін”. 

У зв’язку з цим додано  нову ч. четверту ст. 26 Закону № 504: 

"Час перебування у відпустках, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 цього Закону". 

4. Частину першу ст. 24 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV доповнено абз. шостим такого змісту: 

"Період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", включається до страхового стажу". 

Щодо невикористаних відпусток 

Змінами до ч. першої ст. 12 Закону № 2136 передбачено, що за рішенням роботодавця невикористані дні щорічної основної відпустки можуть надаватися без збереження зарплати. 

У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абз. першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження зарплати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.