Додаткова відпустка на дітей суміснику за неосновним місцем роботи: чи можлива?

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Це визначено ст. 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон № 504).  

Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією), фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку. 

Тобто, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників. 

Працівник щороку має право на відпустку на дітей за основним місцем роботи та за кожним трудовим договором за сумісництвом. Таку позицію підтверджує Мінсоцполітики в своїх листах від 05.08.2016 р. № 438/13/116-16, від 26.06.2019 р. № 751/0/204-19; лист Мінекономіки від 27.08.2021 р. № 4712-06/42842-07. 

Отже, Держпраці інформує, що законодавством не заборонено надання працівникам-сумісникам додаткової соціальної відпустки за ст. 19 Закону № 504. 

Нагадуємо, що ст. 19 Закону № 504 регулює надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Нормами цієї статті передбачено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 Кодексу законів про працю України). 

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. 

До відома! На час військового стану усі святкові дні відмінені відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ. 

Також читайте на цю тему Грошова компенсація за додаткову відпустку на дітей: чи можлива?