Нефіксований робочий час у трудовому договорі – вже з 10 серпня

Норми щодо ТД

Права роботодавця

Обов’язки роботодавця

Необхідність роботи та тривалість робочого часу

Самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений ТД строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи.

Повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Кількість ТД

Кількість ТД з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості ТД, стороною яких є цей роботодавець (для ФОП з 10 працівниками – не більше одного такого договору).

Форма ТД та основна інформація у ньому

Може використовувати примірну форму ТД з фіксованим робочим часом, офіційно затверджену.

У ТД з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов'язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

ТД з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:

- спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;

- спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у визначених законодавством випадках;

- інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

Максимальна кількість базових годин роботи

Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 год. /тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 дн. /тиждень.

Відповідальність за відмову у виконанні роботи

Притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, якщо останній відмовляє у виконанні роботи у базові дні та години (крім випадків відмови у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов’язків, а також повідомленням роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених ТД з нефіксованим робочим часом).

Оплата праці за ТД

Виплатити зарплату за таким ТД за фактично виконану роботу: за встановленими у ТД відрядними розцінками за відрядної системи оплати праці або за фактично відпрацьований час. Якщо протягом календарного місяця виконано роботу менше 32 год., працівнику зобов’язані виплатити зарплату не менше ніж за 32 год. робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених ТД.

При ненаданні роботодавцем роботи працівникові, який виконує роботу на підставі ТД з нефіксованим робочим часом, зарплата за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця повинна бути виплачена працівникові у розмірі, не меншому за розмір зарплати працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, – за 32 год. робочого часу.

Особливості оплати за фактично відпрацьовану кількість робочих годин 

У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу – за ст. 106 КЗпП.

Щодо заборон та створення перешкод для працівників

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі ТД у з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Щодо укладення строкового чи безстрокового ТД на підставі ТД з нефіксованим робочим часом

При відпрацюванні на умовах ТД з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, працівник має право звернутися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового ТД на умовах загально встановленого роботодавцем графіка роботи з відповідною оплатою праці.

При цьому, роботодавець зобов’язаний протягом 15 к. дн. з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір (з повторною вимогою можна звернутися не раніше ніж через  90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу).