вгору

Закон щодо трудового договору з нефіксованим робочим часом – на підписі у Президента

18.07.2022 р. Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» (законопроект від 25.02.2021 р. № 5161).

Згідно з пояснювальною запискою, пропонується введення нової особливої форми трудового договору трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Відповідно до умов такого договору обов’язок працівника виконувати роботу виникає виключно за умови надання власником або уповноваженим ним органом доступної роботи, без гарантій того, що така робота буде надаватися постійно.

Використання трудового договору з нефіксованим робочим часом посилює мобільність працівника, дає більшу свободу вибору у реалізації права на працю, а також створює зручний законодавчий механізм легалізації праці фрілансерів, які надають перевагу виконанню короткострокових проектів та не обмежуються виконанням робіт у одного замовника.

Трудовий договір із нефіксованим робочим часом за своєю юридичною природою є аналогом іноземного «zero hours contract», який на сьогодні широко застосовується у Великобританії, Бельгії, Нідерландах, Угорщині тощо. Кількість трудових договорів із нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. Установлення законодавчого ліміту на кількість таких договорів у одного роботодавця та на мінімальну тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі такого трудового договору сприяє захисту працівника від потенційних зловживань з боку роботодавця. Крім цього, не обмежуються і всі інші трудові права працівників, які працюють за таким трудовим договором.

Законопроектом передбачено, що роботодавець не може забороняти чи створювати перешкоди працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за іншим трудовим договором у іншого роботодавця.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом має містити:

  • спосіб та строк повідомлення працівника про наявність роботи;
  • спосіб та строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи;
  • інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

Зарплата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.

Запропоноване регулювання трудових відносин за трудовим договором з нефіксованим робочим часом відповідає вимогам Директиви (ЄС) 2019/1152 Європейського Парламенту і Ради від 20.06.2019 р. про прозорі та передбачувані умови праці в ЄС щодо договорів про роботу на вимогу.

Так, працівник зможе відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагатиме виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо його буде повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом. Якщо працівник протягом календарного місяця виконуватиме роботу менше 8 годин, йому має бути виплачена зарплата не менше ніж за 8-годинний робочий час.

Трудові договори з нефіксованим робочим часом впроваджуються як альтернатива договорам ЦПХ. Працівник зможе поєднувати легальну роботу в кількох роботодавців і при цьому матиме базові соціальні гарантії (забезпечення лікарняними, відпустками, достатнім рівнем зарплати тощо).