Нещасний випадок на виробництві: чи нараховувати ЄСВ на лікарняні?

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі – Закон № 1105) роботодавець зобов’язаний, зокрема, надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг (у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; медичне страхування).

Згідно з абз. сьомим п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) є роботодавці (страхувальники) – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують, зокрема, допомогу по тимчасовій непрацездатності особам, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.

ЄСВ для всіх платників ЄСВ (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄСВ.

Базою нарахування ЄСВ є, зокрема, сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (абз. другий п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Отже, сума допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, пов’язаною з нещасним випадком на виробництві, є базою нарахування ЄСВ.

Про це повідомили податківці на Інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР», категорія 201.04.01.

Нагадаємо для наших читачів, що M.E.Doc має модуль «M.E.Doc Зарплата», який автоматизує розрахунок і нарахування заробітної плати співробітників малих і середніх підприємств, а також усі процеси обліку та управління персоналом.