вгору

Перерви для психологічного розвантаження працівників: новий Законопроєкт № 15281

У ВРУ зареєстровано проєкт Закону України “Про внесення зміни до КЗпП щодо запровадження перерви для психологічного розвантаження працівників” від 27.05.2026 р. № 15281 (далі – Законопроєкт № 15281). 

Метою даного Законопроєкту є запровадження на законодавчому рівні перерви для психологічного розвантаження працівників у якості дієвого способу підтримання психічного здоров’я та психоемоційної стійкості працівників, профілактики професійного вигорання та психологічного виснаження.  

Законопроєктом № 15281 пропонується доповнити Кодекс законів про працю України новою ст. 66-1 такого змісту:  

«Стаття 66-1. Перерва для психологічного розвантаження 

За згодою роботодавця працівникам на їх прохання надається протягом робочого дня перерва для психологічного розвантаження тривалістю до 20 хвилин. Перерва для психологічного розвантаження включається до робочого часу. Працівники використовують час цієї перерви для заходів психологічного розвантаження: медитації, дихальних вправ, фізичної активності та іншої діяльності, спрямованої на релаксацію та відновлення сил.  

Роботодавець може забезпечувати облаштування приміщень, місць та встановлення обладнання (інвентарю) для здійснення заходів, спрямованих на психологічне розвантаження працівників. Порядок участі роботодавця у забезпеченні заходів, спрямованих на психологічне розвантаження працівників, визначається колективним договором, а в разі його відсутності – за домовленістю.».  

Проєкт Закону має збалансований характер, оскільки не встановлює безумовного обов’язку роботодавця щодо надання відповідної перерви, а передбачає її надання на прохання працівника та за згодою роботодавця, що дозволяє враховувати особливості організації виробничого процесу, режиму роботи та специфіку діяльності господарюючого суб’єкта.  

Крім того, Законопроєкт не покладає на роботодавців обов’язку здійснювати додаткові витрати на облаштування спеціальних приміщень або закупівлю обладнання, а лише передбачає право роботодавця брати участь у забезпеченні таких заходів, з можливістю віднесення витрачених коштів до господарських витрат у встановленому законодавством порядку. Умови реалізації відповідних заходів роботодавцем пропонується визначати колективним договором або за домовленістю сторін.  

У разі прийняття цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.