Призупинення трудових договорів в умовах воєнного стану: зміна правил

Призупинення трудових відносин в умовах воєнного стану регулюється Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі – Закон № 2136). 

Статтею 13 Закону № 2136 визначено, що призупинення дії трудового договору ‒ це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку зі збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором. 

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. 

Відшкодування зарплати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. 

01.05.2025 р. Верховна Рада ухвалила в цілому Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору” (законопроєкт № 12255-1 від 11.12.2024 р.). Про цей законопроєкт ми писали тут. 

Закон спрямований на усунення правових прогалин і визначає: 

• за ініціативою однієї зі сторін максимальний строк призупинення дії трудового договору – не більше ніж 90 календарних днів (далі – к. д.) під час дії воєнного стану; 

• за згодою сторін строк призупинення дії трудового договору може бути подовжений на строк понад 90 к. д., але не більше ніж до дня припинення або скасування воєнного стану; 

• обов’язок сторін трудового договору постійно (в т. ч. й під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації та невідкладно (у строк не більше ніж 10 к. д.) інформувати іншу сторону про зміну своїх контактних даних (поштової адреси, адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону); 

• підстави припинення та відновлення призупиненого трудового договору; 

• порядок здійснення комунікації з працівниками, роботодавцем та з роботодавцем – фізичною особою, яка не є підприємцем; 

• строк у 14 к.д. для повідомлення роботодавцем працівника про необхідність стати до роботи; 

• право сторін призупиненого трудового договору припинити такий трудовий договір з підстав, визначених законом. 

Крім того, встановлюється, що працівник робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій і який відсутній на роботі, не може бути звільнений за “прогул”. Час відсутності на роботі такого працівника не підлягає оплаті та не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. 

Роботодавці зобов’язані протягом 60 к. д. з дня набрання чинності цим Законом у разі розміщення неактуальної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб ‒ підприємців та громадських формувань оновити відомості про своє місцезнаходження та інформацію про засоби комунікації для здійснення зв’язку з ними. 

Про це повідомило ГУ ПФУ у Луганській області. 

Наразі Закон знаходиться на підписі у Президента.