Регулювання трудових відносин у сфері малого та середнього підприємництва планують спростити: є законопроєкт

На розгляд ВРУ запропоновано законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність» від 13.04.2021 р. № 5371 (далі – законопроєкт № 5371).

Згідно з пояснювальною запискою основні положення законопроєкту:

• запровадження договірного режиму регулювання трудових відносин для окремих категорій працівників та для суб’єктів малого і середнього підприємництва;
• реалізація принципу свободи праці та свободи трудового договору;
• зменшення бюрократичного навантаження на трудові відносини і суб’єктів господарювання – роботодавців;
• збереження основних загальновизнаних трудових права і гарантій найманих працівників.

 Одним із основних завдань законопроєкту є створення передумов для зниження рівня «тіньової» зайнятості за рахунок збільшення економічної привабливості і розширення офіційної зайнятості.

Проєктом Закону передбачається внести зміни і доповнення до таких законодавчих актів:

1. Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП):

• запроваджується договірний режим регулювання трудових відносин, який буде застосовуватися до трудових відносин, що виникають між:
• працівниками та роботодавцями – суб’єктами малого і середнього підприємництва з кількістю працівників до 250 осіб;
• роботодавцем і працівником, заробітна плата якого становить понад 8 мінімальних заробітних плат на місяць (ст. 3, нова Глава ІІІБ);
• передбачається добровільність застосування договірного режиму регулювання трудових відносин роботодавцями, які відповідно до встановлених критеріїв мають право його застосовувати (нова ст. 49-5);
• визначається механізм і особливості застосування договірного режиму регулювання трудових відносин (ст. ст. 9, 21, 24 та нова ст. 49-5);
• передбачається, що встановлення вимоги щодо ведення і надання суб’єктами господарювання документів з питань, які врегульовані трудовим договором, не допускається (нова ст. 49-5);
• визначаються особливості надання щорічних оплачуваних відпусток та відпусток без збереження заробітної плати в умовах договірного режиму регулювання трудових відносин (нова ст. 49-5);
• встановлюється, що договірний режим регулювання трудових відносин не поширюються на трудові відносини, що виникають між працівниками та роботодавцями, які є юридичними особами публічного права (нова ст. 49-5);
• визначаються основні регулюючі функції, істотні умови (в т. ч. загальні засади організації індивідуальних умов праці, зміни умов праці, безпеки і захисту праці працівника) та порядок укладення трудового договору в умовах договірного режиму регулювання трудових відносин (нова ст. 49-6);
• встановлюються строки і періодичність виплати заробітної плати в умовах договірного режиму регулювання трудових відносин – визначається, що заробітна плата виплачується не рідше одного разу на місяць (нова ст.49-7^,, ст. 115);
• визначається порядок припинення трудового договору в умовах договірного режиму регулювання трудових відносин, в т. ч. припинення трудового договору з ініціативи роботодавця з виплатою компенсації працівнику (нова ст. 49-8).

 Договірний режим передбачає можливість встановлення безпосередньо трудовим договором індивідуальних умов праці працівника.

2. Закону України «Про охорону праці»:

• уточнюється порядок реалізації права на охорону праці під час укладання трудового договору в умовах договірного режиму регулювання трудових відносин, передбаченого КЗпП (ст. 5).

3. Закону України «Про відпустки»:

• визначається, що в умовах договірного режиму регулювання трудових відносин відпустки надаються у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Гл. ІІІ-Б КЗпП (ст. 10).

4. Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»:

• уточнюється порядок здійснення окремих повноважень виборним органом первинної профспілки в умовах договірного режиму регулювання трудових відносин (ст. 38).

 Передбачено, що у разі прийняття цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування. А його положення застосовуються до трудових відносин, що виникають з дня наступногно за днем набрання чинності цим Законом.