З роботодавцем немає зв’язку: яка підстава для звільнення за ініціативою працівника?

Відповідно до ч. першої ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізособою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізособа зобов’язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 

Отже, якщо роботодавець не має можливості забезпечити працівника необхідними умовами праці, останній має право ініціювати звільнення за власним бажанням у строк, про який він просить (ч. 1 ст 38 КЗпП). 

За наявності зв’язку з роботодавцем, а також наявності можливостей для цього, трудовий договір може бути розірваний відповідно до ст. 38 КЗпП у строк, про який просить працівник, оскільки ведення бойових дій у відповідній місцевості є поважною причиною для розірвання трудового договору. 

У разі відсутності будь-яких контактів з роботодавцем та неможливості встановлення зв’язку із ним, що унеможливлюють розірвання трудового договору, судом в порядку окремого провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПКУ), може бути встановлено факт припинення трудових відносин. 

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. сьома ст. 19 ЦПКУ). 

Відповідно до п. 5 ч. другої ст. 293 ЦПКУ суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. 

Внутрішньо переміщена особа (далі – ВПО), яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до п. 1 ст. 36, ст. ст. 38, 39 КЗпП у зв’язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання ВПО заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору (абз. 2 ч. 4 ст. 7 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII; далі – Закон №1706). 

Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання заяви ВПО. 

Центр зайнятості за місцем проживання ВПО у день припинення трудового договору повідомляє про це: 

• роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у т. ч. електронними); 
• терорган ПФУ; 
• терорган ДПС. 

Взята на облік ВПО, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю таким особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством на випадок безробіття (абз. 4, 5 ч. 4 ст. 7 Закону № 1706). 

Про це повідомило Східне міжрегіональне управління Держпраці.