вгору

Звільнення за власним бажанням: чи зобов’язаний роботодавець відпустити у вказаний строк

Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник, якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (перелік причин наведений у статті).  

Крім того, ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що в зв’язку з веденням бойових дій у районах, де розташоване підприємство, та існування загрози для життя й здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою в строк, зазначений у його заяві. 

Якщо роботодавець відмовляється прийняти заяву та звільнити працівника, це буде  порушенням трудового законодавства, й у такому випадку рекомендується: 

  • надіслати заяву поштою (рекомендованим листом із описом вкладення); 
  • надіслати скан-копію електронною поштою або месенджером, якщо це передбачено трудовим договором; 
  • звернутися до Держпраці. 

Роботодавець може відмовити у звільненні в строк, про який просить працівник, тільки у випадках, коли він залучений до виконання суспільно корисних робіт або робіт на об’єктах критичної інфраструктури. 

Про це інформують у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Держпраці. 

Нагадуємо, що у загальному випадку працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.   

Про те, чи можна відмовити у звільнення, якщо у заяві відсутня дата звільнення, читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері Medoc та на нашому Telegram-каналі.