Чи потрібна ТТН, якщо вантаж – свій, і транспорт – теж?

Згідно з положеннями ч. першої та третьої ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)). 

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2021 р. № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344) товарно-транспортна накладна (далі – ТТН) – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізосіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання ТМЦ, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. 

Згідно з абз. першим та другим ч. другої ст. 48 Закону № 2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: 

• для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; 

• для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. 

Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо) (ч. перша ст. 50 Закону № 2344). 

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 (далі – Правила), основним документом на перевезення вантажів є ТТН, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом № 2344, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил). 

Відповідно до гл. першої Правил товарно-транспортна документація – комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. 

Відповідно до п. 11.1 Правил за необхідності форма ТТН може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу. 

Сторони можуть внести до ТТН будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. 

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів у паперовому та/або електронному вигляді (е-ТТН). 

У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення ТТН у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб. 

Водночас повідомляємо, що згідно з п. 44.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Товарно-транспортні накладні відносяться до первинних документів. 

Відповідно до абз. першого пп. 134.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінрезультату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу. 

Отже, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається на підставі даних бухобліку. 

Частиною першою ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 

Враховуючи зазначене, наявність ТТН є обов’язковою при отриманні послуг з перевезення вантажу на договірних засадах від іншої юрособи. 

Якщо перевезення вантажу для власних потреб юрособи здійснюється водієм такої юрособи, що перебуває з нею у трудових відносинах, документом, що підтверджує перевезення, можуть слугувати інші належним чином оформлені первинні документи (накладна, інший визначений законодавством документ на вантаж).  

Про це зазначили податківці ДПС України в Індивідуальній податковій консультації (ІПК) від 03.03.2025 р. №  1143/ІПК/99-00-21-02-02. 

Нагадуємо, що ІПК має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Це передбачено п. 52.2 ПКУ.  

Також читайте на цю тему матеріал Товарно-транспортна накладна – важливий документ при перевезеннях.