Інформлист № 2/2023: зміни до ПКУ та інших законів щодо платіжних послуг з 01.04.2023 р.

Інформаційний лист № 2/2023 присвячено окремим змінам положень Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг» від 12.01.2023 р. № 2888-ІХ (далі – Закон 2888), зокрема в частині обліку електронних гаманців та рахунків, відкритих платникам податків небанківськими надавачами платіжних послуг, сплати податків електронними грошима та використання інших платіжних операцій, що запроваджені Законом України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 р. № 1591-IX (далі – Закон № 1591).

 Закон № 2888 набере чинності 01.04.2023 р.

З листа ви дізнаєтесь:

• про особливості сплати податків та зборів  електронними грошима;
• які обмеження існують при сплаті електронними грошима податків і зборів;
• зміни щодо обліку рахунків платників податків, відкритих небанківськими надавачами платіжних послуг та електронних гаманців;
• зміни щодо повноважень контролюючих органів стосовно зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, відкритих небанківськими надавачами платіжних послуг, арешту та стягнення коштів тощо; 
• особливості оподаткування деяких видів доходів та операцій податками на прибуток, додану вартість та доходи фізичних осіб. 

Ознайомитися з інформаційним листом можна тут.

Про це повідомила ДПСУ.

Розпочнемо із Загальних положень Інформлиста № 2.

Закон № 1591 визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей НБУ, установлює права, обов’язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Положеннями Закону № 2888 узгоджується термінологія, що використовується у ПКУ, з термінологією Закону № 1591 та проводиться уточнення ряду норм ПКУ, а саме щодо:

• віднесення до поняття «дохід з джерелом їх походження з України» доходу надавачів платіжних послуг від здійснення діяльності на платіжному ринку і при цьому не вважаються доходами кошти, що отримуються надавачами платіжних послуг від користувачів платіжних послуг для здійснення платіжних операцій;
• передбачення можливості сплати податків і зборів електронними грошима;
• здійснення розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) з використанням електронних грошей платниками єдиного податку першої – третьої групи;
• поширення вимоги щодо можливості відкриття і ведення рахунків клієнтам виключно за умови взяття таких клієнтів на облік у контролюючих органах; поширення відповідальності за порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття рахунків на небанківських надавачів платіжних послуг;
• віднесення до операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, операцій з випуску та погашення електронних грошей, а також надання послуг, пов’язаних з виконанням платіжних операцій, що надаються надавачами платіжних послуг, операторами платіжних систем, розрахунково-касовим обслуговуванням тощо.

Відповідно до Закону № 1591 (ч. перша ст. 1 Закону № 1591):

• електронні гроші – одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді, випущені емітентом електронних грошей для виконання платіжних операцій (у тому числі з використанням наперед оплачених платіжних карток багатоцільового використання), які приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж їх емітент, та є грошовим зобов’язанням такого емітента електронних грошей;
• електронний гаманець – обліковий запис для обліку, зберігання електронних грошей та здійснення операцій з ними;
• небанківський надавач платіжних послуг – надавач платіжних послуг, що не є банком.

До небанківських надавачів платіжних послуг належать:

- платіжні установи (у т. ч. малі платіжні установи);

- філії іноземних платіжних установ;

- установи електронних грошей; фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг;

- оператори поштового зв'язку;

- надавачі нефінансових платіжних послуг;

• фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, – юридична особа, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових послуг та ліцензію на надання окремих фінансових платіжних послуг, з урахуванням обмежень, визначених цим Законом;
• емітент електронних грошей – установа електронних грошей або інша юридична особа, яка надає платіжні послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців, та має право на надання такої платіжної послуги відповідно до Закону № 1591.

1.  Сплата податків та зборів електронними грошима.

Законами передбачено можливість сплати податків та зборів у готівковій або безготівковій формі (у т. ч. з використанням електронних грошей), крім випадків, передбачених ПКУ або законами з питань митної справи (п. 35.2 ПКУ).

2. Які обмеження існують при сплаті електронними грошима податків і зборів?

•  
• Не допускається прийняття електронних грошей на єдиний рахунок;
• Єдиний внесок сплачується з відкритого в банку рахунку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок. Платники (фізичні особи – підприємці та фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно), які не мають рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом внесення готівки через банки, небанківських надавачів платіжних послуг чи відділення зв’язку (п. 35.2 ПКУ, ч. 7 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI).

3. Чи можуть бути поверненими помилково та/ або надміру сплачені платником податків до бюджету кошти (суми грошового/ податкового зобов’язання) на рахунки у небанківського надавача платіжних послуг?

Так, можуть.

Для цього платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (п. п. 43.2, 43.4 ПКУ).

Довідково: У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

4. Чи передбачається повернення суми бюджетного відшкодування платника податку на його рахунки у небанківського надавача платіжних послуг?

Так, платник податків зобов’язаний лише вказати реквізити його рахунку, відкритого в небанківського надавача платіжних послуг, для перерахування бюджетного відшкодування. Дані про рахунки платника податків вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (п. 200.4, пп. 5 п. 200.7 ПКУ).