Нюанси надання карантинної відпустки - роз'яснює Держпраці

Карантин триває майже рік, а запитання щодо нюансів надання «карантинної» відпустки за свій рахунок досі залишаються. Відповідь на це запитання надали працівники ГУ Держпраці в Одеській області.

Нагадаємо, що Кабмін продовжив дію карантину до 30.04.2021 р. і знову ввів зонування.

Питання: Скільки днів щорічної основної відпустки «заробив» працівник, якщо деякий час впродовж робочого року знаходився у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину?

Що зазначено в законодавчих документах?

Порядок обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку, установлений ст. 82 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та ст. 9 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки).

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (абз. 1 ст.6 Закону про відпустки).

Чи враховується період робочого року, коли працівник перебував у «відпустці без збереження заробітної плати на період карантину» до стажу?

Всі складові стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, визначено ст. 9 Закону про відпустки. Щодо періоду робочого року, коли працівник перебував у «відпустці без збереження заробітної плати на період карантину» зазначено наступне.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються:

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і ст. 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку;
• у разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;
• якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Висновок. Якщо при розрахунку тривалості щорічної основної відпустки встановлено, що деякий час впродовж робочого року працівник знаходився у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину (а також у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік), то такий період враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Нагадаємо, що «карантинна» відпустка з’явилася в березні 2020 року, коли Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. №530-IX (далі – Закон № 530) було доповнено ст. 26 Закону про відпустки новою нормою, а саме: у разі встановлення Кабміном карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).

При цьому, п. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 530 визначено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), роботодавець може доручити працівникові виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику за його згодою відпустку.

Таким чином, у разі коли йдеться про надання відпустки працівникам на час карантину відповідно до ст. 26 Закону про відпустки, слід пам’ятати, що надати таку безоплатну відпустку працівникам можна лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.

! Примусове направлення працівників у відпустку за власний рахунок може бути розцінено як грубе порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачається ст. 172 Кримінального кодексу України.

Роботодавець вправі як надати таку відпустку, так і відмовити у її наданні. І в разі відмови працедавця перевести трудові відносини на “карантинні рейки” можна іншим способом: через встановлення режиму надомної (дистанційної) праці, простою тощо. Про Закон про правове регулювання дистанційної роботи, ми писали тут.

Більше новин читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc, а також на нашому Telegram-каналі.