Посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із зарплати: новий Законопроект

У Парламенті зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в тому числі у випадку неплатоспроможності роботодавця» від 19.07.2023 р. № 9510. 

Які зміни пропонуються? 

Як зазначено у пояснювальній записці, Законопроектом передбачається, зокрема: 

• зобов’язати роботодавця, у разі затримки виплати зарплати на строк більше 15 календарних днів після закінчення місяця, за який здійснюється виплата, сплатити працівникові пеню в розмірі та на умовах, визначених трудовим або колективним договором, але не менше облікової ставки НБУ у розрахунку на рік за кожен день затримки, та виплатити всю суму заборгованості із зарплати та суму компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; 
• надати право працівнику тимчасово припинити виконання роботи у разі затримки виплати зарплати на строк більше 15 календарних днів;  

Йдется про доповнення Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) статтею 115-1. Згідно з ч. першою цієї статті у разі затримки виплати зарплати на строк більше 15 календарних днів після закінчення місяця, за який здійснюється виплата, працівник матиме право тимчасово припинити виконання роботи на весь період затримки, попередивши про свої дії роботодавця не пізніше ніж за два дні. В цьому разі працівник звільняється від обов’язку виконувати свої трудові обов'язки та має право у свій робочий час бути відсутнім на робочому місці. При цьому роботодавець, отримавши від працівника попередження про припинення виконання своїх обов'язків, зобов'язаний видати розпорядчий документ щодо тимчасового припинення працівником роботи та вжити відповідних заходів щодо забезпечення виробничого процесу і недопущення створення загрози життю та здоров'ю людей, довкіллю, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.  

Виконання працівником роботи поновлюється наступного дня після дня повного виконання роботодавцем своїх зобов’язань із виплати зарплати та інформування про це працівника або повідомлення працівником роботодавця про скасування тимчасового припинення роботи. При цьому інформування/повідомлення, зазначені у частині першій та цій частині цієї статті, здійснюються у письмовій формі, або з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв’язку. У разі припинення працівником виконання роботи внаслідок затримки виплати зарплати роботодавець виплачує працівникові компенсацію у розмірі, визначеному колективним договором, колективною угодою, але з розрахунку не менше мінімальної зарплати пропорційно тривалості припинення працівником виконання роботи. Тимчасове припинення працівником виконання роботи не може бути підставою для відсторонення працівника від роботи або притягнення його до дисциплінарної відповідальності. 

Аналогічні норми вносяться статтею 34-1 до Закону України «Про оплату праці». 

• розширити підстави для видання судових наказів, зокрема у разі, якщо заявлено вимогу не лише про стягнення заборгованої зарплати, а також нарахованої на день виплати суми компенсації втрати частини зарплати та пені у зв’язку з порушенням строків її виплати;  
• закладення законодавчих підстав для створення гарантійної установи задля задоволення грошових вимог найманих працівників у разі неплатоспроможності роботодавця, як це передбачено ст. 25 Європейської соціальної хартії (переглянутої), ч. ІІІ Конвенції МОП № 173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця та Директивою 2008/94/ЄC про захист працівників у разі банкрутства працедавця;  
• виплата працівнику компенсації у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат працівника за дванадцять місяців, що передують місяцю, в якому порушено справу про банкрутство чи припинено трудовий договір у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи. При цьому максимальний розмір компенсації не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року;  
• включення до Держреєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування періоду, за який виплачено вищезазначену компенсацію зарплати, як періоду, за який сплачено ЄСВ із виплаченої суми компенсації заробітної плати, та врахування такого періоду при обчисленні страхового стажу для призначення пенсій та страхових допомог за рахунок коштів соціального страхування.  

Відповідно до розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з 01.01.2025 р., крім ст. ст. 115, 115-1 та ч. восьмої ст. 265 КЗпП, п.1. ч.першої ст. 161 ЦПКУ та ст. ст. 34, 34-1 Закону України «Про оплату праці», які набирають чинності з 01.01.2024 р. 

Крім того, установлено, що положення цього Закону застосовуються: 

• до правовідносин, за якими затримка виплати зарплати виникла з дня набрання чинності цим Законом. До правовідносин, за якими затримка виплати зарплати виникла до набрання чинності цим Законом, застосовуються норми законодавства, які діяли до набрання чинності цим 3аконом; 
• до випадків неплатоспроможності роботодавця, день відкриття провадження у справі про банкрутство якого настав не раніше дня набрання чинності цим Законом. До компенсації у встановленому цим Законом порядку можуть бути заявлені всі належні працівникові суми зарплати, передбачені законодавством про працю, колективним договором, угодою сторін, незалежно від дати виникнення відповідних зобов’язань роботодавця, щодо якого порушено справу про банкрутство. 

Про прийняття Закону щодо посилення відповідальності за порушення вимог законодавства про колективні угоди та договори читайте у Блозі бухгалтера, Інформері M.E.Doc та на нашому Telegram-каналі.