Постійне представництво нерезидента: ДПС надала роз’яснення

Слід розрізняти терміни «представництво нерезидента» та «постійне представництво». Перший термін означає юридичну форму здійснення діяльності нерезидентом в Україні через відокремлений підрозділ. Другий - це концепція, визначення якої передбачається вимогами міжнародного оподаткування, і застосовується в першу чергу для цілей корпоративного оподаткування (оподаткування податком на прибуток підприємств) нерезидента в Україні.

Що вважається постійним представництвом?

Підпунктом 14.1.193 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), визначено, що постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні. Зокрема, це: місце управління, філія, офіс, фабрика, майстерня, установка або споруда для розвідки природних ресурсів, шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів, склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Водночас, ПКУ розмежовує діяльність нерезидента у загальному розумінні (абз. перший п. 64.5 ПКУ) та його господарську діяльність (абз. перший п. 60 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Таке розмежування важливе для застосування терміну «постійне представництво».

Починаючи з 1 січня 2021 року, платниками податку на прибуток підприємств – нерезидентами визнаються, зокрема, нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розд. ІІІ ПКУ (пп. 133.2.2 ПКУ).

Отже, діяльність нерезидента в Україні може утворювати «постійне представництво» відповідно до вимог ПКУ, внаслідок чого у такого нерезидента виникають зобов’язання щодо сплати податку на прибуток підприємств від результатів такої діяльності. При цьому, таку діяльність нерезидент може здійснювати як через відокремлений підрозділ (філію, відділення, представництво, тощо), так і в інший спосіб.

Крім того, передбачено, що нерезидент має стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво у порядку, встановленому Мінфіном – тобто, із дотриманням процедур, визначених Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588 (далі – Порядок № 1588).

Яка діяльність не призводить до утворення постійного представництва?

Постійним представництвом не вважаються (абз. шістнадцятий пп. 14.1.193 ПКУ): 

а) використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації товарів чи виробів, що належать нерезиденту;

б) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації;

в) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством;

г) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збору інформації для нерезидента;

ґ) направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу;

д) утримання постійного місця діяльності з іншою метою.

Утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, зазначених у пп. «a» – «д» пп. 14.1.193 ПКУ, за умови, що такі види діяльності (їх комбінація) мають підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, не є постійним представництвом.

Також, нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника-резидента. При цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах.

Крім того, не призводить до утворення постійного представництва нерезидента державна реєстрація відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій.

Яка діяльність на користь нерезидента в Україні призводить до утворення постійного представництва такого нерезидента?

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає (пп.14.1.193 ПКУ):

• будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо загальна тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю (в рамках одного проєкту або пов’язаних між собою проєктів), що виконуються нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, перевищує 12 місяців;
• надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників, найнятих ним для таких цілей, якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проєкту або проєкту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як 183 дні у будь-якому дванадцятимісячному періоді;
• осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/ або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов’язаних із ним осіб – нерезидентів;
• осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають і звичайно реалізують повноваження утримувати (зберігати) запаси (товари), що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка запасів (товарів) від імені нерезидента, крім резидентів – утримувачів складу тимчасового зберігання або митного складу.

Постійне представництво нерезидента в Україні визнається також у разі, якщо діяльність в Україні здійснюють декілька нерезидентів – пов’язаних осіб, якщо така діяльність у сукупності виходить за межі діяльності підготовчого або допоміжного характеру для такої групи нерезидентів – пов’язаних осіб. У такому разі постійне представництво визнається для кожного такого нерезидента – пов’язаної особи. Ця вимога застосовується лише у випадку, коли діяльність таких нерезидентів – пов’язаних осіб в Україні становить у сукупності взаємодоповнюючі функції тісно пов’язаного бізнес-процесу.

Докладніше про визначення постійного представництва нерезидента читайте в Інформаційному листі №20 від ДПСУ.

Більше новин читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc, а також на нашому Telegram-каналі.