Примусово відчужені, вилучені, добровільно передані на потреби ЗСУ основні засоби: що з амортизацією?

Поняття примусового відчуження майна та вилучення майна визначені ч. першої ст.1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17 травня 2012 року № 4765-VI (далі - Закон № 4765).

Так, примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості. Вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Варто зазначити, що примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості (ч. перша ст. 3 Закону № 4765).

У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (ч. друга ст. 3 Закону № 4765).

Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна (ч. третя ст. 3 Закону № 4765).

Органи, що приймають рішення про примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану визначені у ст. 4 Закону № 4765.

Зверніть увагу! Про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим постановою КМУ «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 31.10.2012 р. № 998 (абз. перший частини першої ст. 7 Закону № 4765).

Зокрема, у разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

Право на відшкодування вартості майна у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчуженні будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці (ч. першою ст. 9 Закону № 4765).

Отже, примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану - це дія щодо позбавлення власника права власності на приватне та комунальне майно з попереднім/наступним відшкодуванням його вартості, а вилучення майна - це дія щодо позбавлення державних підприємств права господарського відання або оперативного управління державним майном без будь-якого відшкодування його вартості.

Що стосується добровільної передачі основних засобів на потреби Збройних сил України, то така передача оформлюється наказом по підприємству з рішенням керівництва про добровільну передачу основних засобів та актом приймання-передачі, який містить обов’язкові реквізити первинного документу, передбачені ч. другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV  (далі - Закон № 996).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 та п. 3 розд. І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. № 73, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Водночас, згідно з п. 33 МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами» від 30.06.2017 р., зокрема, контроль над активом означає здатність керувати використанням активу та отримувати практично всю решту вигід від нього. Контроль включає в себе спроможність заборонити іншим суб’єктам господарювання керувати використанням активу та отримувати вигоди від нього.

Слід зазначити, що у бухгалтерському обліку згідно з п. 23 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92 (далі - НП(С)БО 7), нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем, зокрема, вибуття об’єкта основних засобів. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об’єкта основних засобів (абз. четвертий п. 29 НП(С)БО 7).

Об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом (п. 33 НП(С)БО 7).

Поряд з цим, п. 40 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561, визначено, що об’єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

Тобто, примусово відчужені, вилучені, та добровільно передані основні засоби на потреби ЗСУ не контролюються платником податку, тому відсутні підстави для продовження визнання їх на балансі у складі активів.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухобліку та фінзвітності здійснюється Мінфіном, затверджує НП(С)БО, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухобліку та складання фінзвітності (ч. друга ст. 6 Закону № 996). 

! Тому, з питання відображення у бухобліку операцій щодо примусово відчуження, вилучення та добровільної передачі основних засобів доцільно звернутись до Мінфіну.

У податковому обліку порядок нарахування амортизації (для платників податку на прибуток, які здійснюють коригування фінансового результату до оподаткування) визначений ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до НП(С)БО або МСФЗ з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 ПКУ, пп. 138.3.2 - 138.3.4 ПКУ (пп. 138.3.1 ПКУ). При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені НП(С)БО.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ПКУ визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

Згідно з пп. 138.3.2 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел:

• вартість гудвілу;
• витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;
• витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Отже, не підлягають у податковому обліку амортизації основні засоби примусово відчужені, вилучені та добровільно передані на потреби ЗСУ в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки в бухобліку такі основні засоби не визнаються активами (списуються з балансу) та припиняється їх амортизація.

Поряд з цим, при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток фінансовий результат до оподаткування підлягає коригуванню на різниці, передбачені пп. 138.1, 138.2 ПКУ.

Зокрема, фінансовий результат до оподаткування збільшується (п. 138.1 ПКУ):

• на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;
• на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

При цьому, фінансовий результат до оподаткування зменшується (п. 138.2 ПКУ):

• на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;
• на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Таке роз'яснення розміщено на Інформаційно-довідковому ресурсі “ЗІР”, категорія 102.05.

Більше корисних новин читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc, а також на нашому Telegram-каналі.