Що потрібно знати про трудовий договір з нефіксованим робочим часом?

Роз’яснення щодо нефіксованого робочого часу надали фахівці Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці в Кіровоградській області. 

Нагадаємо, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» від 18.07.2022 р. № 2421-IX Кодекс законів про працю (далі - КЗпП) доповнено ст. 21-1, яка регулює дію трудового договору з нефіксованим робочим часом. 

Так, трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, за яким працівник виконує роботу на вимогу роботодавця, і тривалість роботи не є заздалегідь визначеною. Крім того, роботодавець надає роботу та оплачує її лише за потреби, а працівник зобов’язаний її виконати, якщо таку роботу запропоновано. 

Основні характеристики такого трудового договору: 

• невизначеність робочого часу, тобто немає чіткого графіка роботи, працівник працює лише за потреби, яку визначає роботодавець; 
• необхідність повідомлення, тобто роботодавець повинен завчасно повідомляти працівника про потребу у виконанні роботи. 
• обмеження максимальної тривалості, тобто загальна тривалість роботи не повинна перевищувати нормальну тривалість робочого часу (40 годин на тиждень). 

Працівник має право на укладення трудового договору на загальних умовах за певних обставин. 

Ключовими вимогами є: 

• договір укладається в письмовій формі (п. 6-2 ч. 1 ст. 24 КЗпП); 
• під час воєнного стану письмова форма не є обов’язковою - сторони самі визначають формат договору; 
• кількість таких договорів у роботодавця не має перевищувати 10% від загальної кількості трудових договорів.  

Якщо на підприємстві менше 10 працівників - дозволено укласти лише один такий договір. 

При укладанні трудового договору з нефіксованим робочим часом необхідно врахувати інформацію про: 

• спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків; 
• спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою цієї статті; 
• інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні). 

Зверніть увагу! Законодавство не містить конкретних вимог щодо способу повідомлення працівника про початок виконання роботи. Таке повідомлення може здійснюватися письмово, за допомогою засобів електронних комунікацій, шляхом укладення актів про виконання роботи тощо.  Також немає спеціальних вимог щодо особливостей встановлення строків. Такі строки можуть бути встановлення в тижнях, днях або годинах, залежно від змісту та специфіки виконуваної роботи. При цьому варто врахувати, що такий строк повідомлення працівника повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків. 

Важливо! Перевести працівника з безстрокового договору на договір з нефіксованим робочим часом не можна. 

Водночас працівник може вимагати укладення трудового договору на загальних умовах після певного строку роботи за договором з нефіксованим робочим часом і якщо роботодавець відмовляє у задоволенні вимоги працівника про укладення трудового договору на загальних умовах, працівник може подати повторну вимогу не раніше ніж через 90 днів після попередньої відмови. 

Про примірну форму договору з нефіксованим робочим часом, яка діє з 31.10.2022 читайте в Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc та на нашому Telegram-каналі.