Щодо додаткових гарантій для працюючої матері дитини до 3-х років

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю. Це визначено п. 1 ч. сьомої ст. 10 Закону України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504)  

Також п. 3 ч. чотирнадцятої ст. 10 Закону № 504 передбачено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї. 

Отже, працівниця має право приєднати основну щорічну відпустку до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. 

У ч. першій ст. 18 Закону № 504 зазначено, що після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, тобто оформлювати таку відпустку не обов’язково – це право, а не обов’язок жінки.  

Що стосується гарантій, то відповідно до ст. 184 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП): 

• забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм зарплату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3-х років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю; 

• при відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок роботодавець зобов’язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі (відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку); 

• звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років (до 6-ти років – ч. шоста ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше 3-х місяців з дня закінчення строкового трудового договору. 

Також ст. 176 КЗпП не допускає залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3-х років. 

Проте нормами ч. першої ст. 8 Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медрекомендаціями протипоказана така робота. 

Крім того, жінки, які мають дітей віком до 3-х років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку 3-х років (ст. 178 КЗпП), а також жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини (ст. 183 КЗпП). 

Підсумовуючи, можна сказати, що працівниця має право не оформляти відпустку по догляду за дитиною до 3-х років, а після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами взяти основну щорічну відпустку, після якої стати до роботи. Всі додаткові гарантії зберігаються. 

Про це зазначено на сайті ФПУ. 

Щодо права на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років читайте  у Блозі бухгалтера, в Інформері M.E.Doc та на нашому Telegram-каналі.