Щодо земельних ділянок, наданих у постійне користування

Місцеві ради на підставі повноважень, передбачених п. 10.2-1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), приймають рішення про встановлення місцевих податків, у т. ч. податку на майно, включаючи земельний податок (п. п. 14.1.147, 265.1.3 ПКУ), із зазначенням всіх передбачених ст. 7 ПКУ елементів податків.

Інтервали допустимих розмірів ставок як елементу земельного податку встановлені ст. ст. 274 та 277 ПКУ.

Зокрема, для земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання, які не належать до державної та комунальної форм власності, п. 274.2 ПКУ встановлено обмеження розміру ставки не більше 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Місцеві ради, які планують затвердити ставку земельного податку у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при визначенні кола платників, на яких вона поширюватиметься, мають керуватися переліком юридичних осіб, які можуть набути право постійного користування земельною ділянкою, що визначений ст. 92 Земельного кодексу України.

Про це інформує пресслужба ДПСУ.

Про те, за які землі не потрібно сплачувати земельний податок та оренду відповідно до Закону № 3050, та про уточнення податкових зобов’язань з плати за землю, задекларованих до набрання чинності цим Законом, читайте у Блозі бухгалтера, Інформері M.E.Doc та на нашому Telegram-каналі.