вгору
08.11.2021
З урахуванням норм наказу МОЗ від 04.10.2021 р. № 2153, фактом, який зумовлює закінчення строку відсторонення працівника від роботи є:
Відповідно до ч. першої ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР заробітна плата – це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов’язків та не виконує роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Чинним законодавством прямо не передбачено обов’язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою або ухиленням від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
При цьому період такого відсторонення від роботи не входить до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки.
Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.
З питання виплати працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності в період його відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою або ухиленням від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 рекомендуємо звернутися до Мінсоцполітики.
До відома наших читачів! ФСС повідомив, що лікарняні не підлягають оплаті під час відсторонення від роботи через відмову від вакцинації.
На період відсторонення основного працівника на його посаду може бути прийнято за строковим трудовим договором іншого працівника, який отримав обов’язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Працівник, який уклав строковий трудовий договір, після закінчення строку відсторонення основного працівника підлягає звільненню.
Чи має відсторонений від роботи працівник перебувати у робочий час на робочому місці?
З огляду на те, що Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, відсторонення працівника від роботи у випадку відмови або ухилення від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 має передбачати обмеження перебування працівника на його робочому місці з метою мінімізації контактів з іншими працівниками.
Відсторонення працівника від роботи є тимчасовим увільненням працівника від виконання ним трудових обов’язків, передбачених умовами трудового договору.
Право на відпустку залежить від часу визначених законодавством умов (кількість відпрацьованого в робочому році часу, стаж роботи, соціальний статус, навчання тощо). Факт відсторонення відсутній серед умов, які визначають або обмежують право на відпустку. Тому у разі наявності у працівника права на відпустку відповідно до норм законодавства, йому можуть бути надані за його згодою як оплачувані відпустки, так і відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ст. 25 та 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.