Робота за сумісництвом та суміщення професій

Сумісництво

Працiвник має право реалiзувати свої здiбностi до продуктивної i творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях, якщо iнше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторiн (ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП). Для цього використовують сумісництво.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у того ж або в іншого роботодавця за наймом (п. 1. Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.1993 р. № 43).

Сумісництво буває зовнішнє та внутрішнє.

При зовнішньому сумісництві робота виконується на іншому підприємстві чи в суб’єкта підприємництва (не за основним місцем роботи). Трудова книжка зберігається на підприємстві за основним місцем роботи працівника.

При внутрішньому сумісництві робота виконується на тому самому підприємстві. При цьому працівник працює як основний працівник і як сумісник, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час. Трудова книжка зберігається на тому самому підприємстві.

До відома! При роботі за сумісництвом укладається окремий трудовий договір.

За бажанням працівника здійснюється запис до трудової книжки про роботу за сумісництвом (п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 р. № 58).

Згідно з п. 2 постанови КМУ від 03.04.1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Звертаємо увагу, що відповідні норми встановлені для підприємств держсектору, але нерідко використовуються і недержавними підприємствами.

Робота за сумісництвом відображається в табелі обліку робочого часу та оплачується пропорційно відпрацьованому часу, за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП).

Сумісник має право на щорічну відпустку. Причому, відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону України від 15.11.1996 р. № 504 «Про відпустки» (далі – Закон № 504) сумісник за своїм бажанням може взяти щорічну відпустку повної тривалості одночасно з щорічною відпусткою за основним місцем роботи до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві.Якщо кількість днів відпустки за основним місцем роботи перевищує кількість днів за сумісництвом, суміснику за його бажанням в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону № 504). Для цього слід подати відповідну заяву про надання відпустки без збереження зарплати.

Зверніть увагу!

Працівник не може одночасно (наприклад, з 9 до 18 годин) виконувати роботу за сумісництвом, оскільки це буде вважатися суміщенням професій. Слід розрізняти ці два поняття.

Суміщення професій

Суміщення професій (посад) здійснюється на тому самому підприємстві в основний робочий час у той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи за рахунок збільшення інтенсивності праці та обсягу виконуваної роботи при незмінній тривалості робочого часу. Зверніть увагу, що додаткова робота здійснюється за іншою професією (посадою) без звільнення від своєї основної роботи. При цьому окремий трудовий договір з працівником не укладається, лише видається наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням. У штатному розписі підприємства ці посади мають бути визначені як окремі штатні одиниці з відповідними посадовими інструкціями.

Отже, посада, за якою виконують роботу за суміщенням, має бути внесена до штатного розпису й бути вакантною. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі (ст. 105 КЗпП). Суміщення й розмір доплати за нього слід попередньо узгодити з працівником, після чого оформити наказом.

Зауважимо, що установлення суміщення за ініціативою роботодавця є зміною істотних умов праці, про яку працівника потрібно попередити за два місяці відповідно до ст. 32 КЗпП.

Запис про роботу за суміщенням не вноситься до трудової книжки працівника.

Таким чином, робота за сумісництвом — це виконання роботи в додатковий час, а робота за суміщенням здійснюється в той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи.

Також на цю тему читайте на сайті ГУ Держпраці у Львівській області.

До відома!

Немає заборони щодо роботи за трудовим договором на підприємстві і на виконання роботи за договором цивільно-правового характеру. І це не буде вважатись ані сумісництвом, ані суміщенням.

Додатково дізнайтесь із Блогу бухгалтера: Чи зобов’язаний сумісник повідомляти роботодавця про звільнення з основного місця та Скільки часу можна працювати за сумісництвом у вихідний день