Чи можна встановити тривалість робочого дня (зміни) 12 і більше годин?

Досить часто виникає питання щодо можливості встановлення тривалості робочого дня (зміни) 12 і більше годин.

Тому, Держслужба з питань праці звертає увагу роботодавців і працівників на наступне.

Частиною першою ст. 50 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) встановлено нормальну тривалість робочого часу працівників, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень. Ця норма не може бути збільшена ні колективними, ні трудовими договорами, в т. ч. контрактами.

Поняття скороченої тривалості робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується, але оплачується в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Скорочена тривалість робочого часу, зокрема, встановлюється для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, для яких тривалість робочого часу не може перевищувати 36 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП).

! Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та ін.).

Відповідно до ст. 61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства), а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства запровадження підсумованого обліку робочого часу. При цьому тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальну кількість робочих годин, встановлених ст. 50 і ст. 51 КЗпП. За підсумованого обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем і має бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком змінності.

У разі застосування підсумованого обліку робочого часу за рахунок збільшення тривалості робочого часу протягом дня (зміни) вихідні дні чергуються з робочими днями через один, два, три або іншу кількість днів. Тобто, вихідні дні таким працівникам надаються за графіком змінності.

Варто зазначити, що загального нормативно-правового акта, який давав би право встановлювати тривалість зміни (наприклад, 12 чи більше годин) та визначав порядок застосування підсумованого обліку робочого часу, на даний час не прийнято.

Однак, згідно зі ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. № 3356-ХІІ в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

На запит Мінпраці Інститут медицини праці у своєму листі від 27.05.2003 р. №11/392 зазначив, що “графіки з 12 (24)-годинними змінами можуть бути привабливими як для працюючих, так і для роботодавців з тієї причини, що при їх використанні значно більше часу відводиться на відпочинок між змінами в порівнянні, наприклад, з 8-годинними графіками. Однак встановлення подовженої тривалості робочого дня працівникам не рекомендується, оскільки така тривалість роботи призводить до значного напруження організму і, як наслідок, до швидкого розвитку втоми. Тому більш довга зміна може мати негативні наслідки для працездатності і стану здоров’я працюючих. Особливо це стосується тих випадків, коли графік передбачає роботу як в денних, так і в нічних змінах”.

! При запровадженні 12 (24)-годинних змін повинні братися до уваги стан здоров’я і вікові особливості працівників. Не всіх працівників може бути допущено до роботи з тривалістю 12 і більше годин.

Крім того, в КЗпП також містяться обмеження по залученню деяких категорій трудящих дo робіт в нічний час:

• до роботи в цей час не допускаються пpацівники молодше 18 років (cт. 192 КЗпП);
• не допускаються до pоботи в нічний час вагітні і жінки, що мaють дітей у віці дo трьох років (cт. 176 КЗпП);
• робота інвалідів в нічний чaс, у тому числі і пpи цілодобовій змінній роботі, можлива лишe з їх згоди і зa умови, що це не cуперечить медичним рекомендаціям (cт. 172 КЗпП).

При застосуванні праці жінок у нічний час слід враховувати соціально-біологічний чинник, оскільки такий режим роботи негативно впливає на репродуктивну функцію жінок дітородного віку, а також перешкоджає виконанню ними родинних обов’язків.

Згідно з п. 4 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. № 138, виходячи з виробничих потреб, роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації або в колективному договорі може встановлювати з урахуванням характеру і умов праці тривалість роботи протягом до 12 годин робочого часу на зміну.

Таким чином, за рішенням трудового колективу, за умови введення підсумованого обліку робочого часу, аби за обліковий період дотримувалася встановлена КЗпП нормальна тривалість робочого часу, дозволяється встановлювати тривалість робочої зміни до 24 годин.

Водночас режим роботи, тривалість робочого часу (зміни) і часу відпочинку повинен встановлюватися роботодавцем у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі, у трудовому договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством.

Про це зазначили фахівці Східного міжрегіонального управління Держслужби з питань праці.

Більше новин читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc, а також на нашому Telegram-каналі.