вгору
15.06.2020
Нагадуємо, що індексація зарплати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 (далі – Порядок № 1078).
Об’єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч. перша ст. 2 Закону № 1282, п. 2 Порядку № 1078).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі – Закон № 2464) базою нарахування ЄСВ для роботодавців, які використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі зарплати. Вона включає як основну та додаткову зарплату,так і інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.
Види виплат, що відносяться до основної, додаткової зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачені Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5).
Суми виплат, пов’язаних з індексацією зарплати, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової зарплати (пп. 2.2.7 Iнструкції № 5) та є об’єктом для нарахування ЄСВ.
Водночас, ч. 2 ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що для осіб, які, зокрема отримують зарплату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, ЄСВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення зарплати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Зазначений порядок нарахування ЄСВ поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано зарплату (дохід) за відпрацьований час.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄСВ. Якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної зарплати (далі – МЗП), встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.
Обчислення ЄСВ здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, згідно з якими провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (ч. 3 ст. 9 Закону № 2464).
Згідно з пп. 3 п. 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449, якщо нарахування зарплати здійснюється за попередній період, зокрема, у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми нарахованої зарплати включаються до зарплати того місяця, у якому були здійснені такі нарахування.
Отже, база нарахування ЄСВ на суму доходу у вигляді індексації зарплати, нарахованого звільненому працівнику за минулі періоди, визначається шляхом ділення такого доходу на кількість місяців, за які він нарахований, та включення до зарплати місяця, в якому були здійснені такі нарахування. Якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, то сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.
Про це повідомило ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Про нарахування ЄСВ за неповний робочий день та основні показники для бухгалтера у 2020 році та читайте у Блозі бухгалтера, в розділі Інформер програми M.E.Doc, а також на Telegram-каналі.