Оптимізація трудових відносин протягом війни: Закон прийнято за основу

ВРУ 12.05.2022 р. було прийнято за основу зі скороченим строком підготовки законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 05.04.2022 № 7251 (далі – Законопроект № 7251).

Що передбачено?

Згідно з пояснювальною запискою, законопроектом пропонується:

1. Встановлення норми, що на час оголошення воєнного або надзвичайного стану усі повідомлення та документи з питань трудових відносин, накази (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу можуть здійснюватися та вестися в електронній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ, відповідно до законодавства у сфері електронного документообігу.

2. Запровадження додаткової підстави для звільнення працівника – неможливість забезпечення роботодавцем працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні потужності, засоби виробництва або майно власника або уповноваженого ним органу знищені в результаті бойових дій. Ввести особливу процедуру вивільнення таких працівників.

3. Введення додаткової підстави для розірвання трудового договору як відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці. Жахливі наслідки війни та наявність великої кількості її жертв зумовлюють введення такої додаткової підстави для розірвання трудового договору. Отже, законопроектом усувається стара законодавча прогалина щодо порядку припинення трудового договору з працівником або фізособою, яка використовує найману працю, у разі їх смерті, визнання судом безвісно відсутніми або оголошення померлими.

4. Введення норм, покликаних прискорити перехід до обліку трудової діяльності працівника в електронній формі, визначення поняття сумісництва, що забезпечить можливість працівникам, які були вимушені покинути свої робочі місця, працевлаштуватися на іншій роботі.

5. Скасування окремих обмежень у період дії воєнного стану щодо зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю. Тобто, враховуються ймовірні труднощі з виплатою зарплати, компенсаційних та гарантійних виплат у період дії воєнного стану, коли окремі категорії службовців перебувають у простої, відпустках без збереження зарплати, або з ними можуть бути призупинені трудові договори.

6. Врегулювання питання оплати додаткової відпустки окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, а саме, за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізособи, в якої працюють за трудовим договором працівники. Також у зв’язку зі збільшенням категорій осіб, які мають право на використання зазначеної відпустки, пропонується зменшити її тривалість з 14 до 7 календарних днів.

Отже, потребує внесення змін п. 12 ч. першої ст. 12 та п. 17 ч. першої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII.

7. Запровадження справедливого підходу щодо нарахування компенсації за невикористану відпустку. Для цього пропонується виключити із КЗпП ст. 81 та ч. третю ст. 83, якими передбачається право працівника при переведенні на інше підприємство, перевести грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки на інше підприємство, в установу, організацію. Аналогічні зміни також пропонується внести до Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі - Закон № 504).

Крім того, пропонується прописати у КЗпП норми щодо неотриманих працівником за життя компенсацій щорічних, а також додаткових відпусток. Отже, ч. шосту ст. 83 КЗпП пропонується викласти в редакції, яка б відповідала ст. 1227 Цивільного кодексу України, а саме виплати грошової компенсації за невикористані працівником дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи, яка не була ним одержана за життя, членам його сім'ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини. Аналогічні зміни в несуть і до ч. шостої ст. 24 Закону № 504.

8. Встановлення чіткого терміну отримання зарплати за час відпустки, а саме не пізніше останнього дня, що передує дню початку відпустки (з урахуванням норм ратифікованої Україною Конвенції МОП про оплачувані відпустки № 132 (переглянутої у 1920 році)).

9. Зміни в частині зарахування стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, для працівників, які призвані на військову службу, зокрема, строкову, під час мобілізації, на особливий період тощо. Ст. 9 Закону № 504 доцільно привести у відповідність до ст. 119 КЗпП, відносно працівників, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, оскільки ст. 119 КЗпП не містить норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки за вказаними працівниками.

10. Зміни у порядку регламентації робочого часу та 4-годинного відпочинку у період дії воєнного часу. Зміни вносяться до Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136). Так, законопроектом конкретизовано порядок регламентації робочого часу та 4-годинного відпочинку у період дії воєнного часу, зокрема, відносно категорій працівників, яким може бути збільшено тривалість роботи впродовж тижня, відновлено механізм оплати праці за роботу у вихідний день, уточнено порядок надання щорічної основної відпустки. Також акцентовано увагу на тому, що запровадження подовженої тривалості роботи є правом, а не обов'язком роботодавця.

Передбачено, що нормальна тривалість робочого часу у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об'єктах критичної інфраструктури (оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

11. Запланована розробка окремого механізму відшкодування працівникам та роботодавцям втрачених внаслідок збройної агресії грошових сум, пов’язаних з трудовими відносинами.

12. Уточнення порядку та умов застосування механізму призупинення дії трудового договору, враховуючи виявлені непорозуміння щодо підстав та мети його впровадження, а також уникнення можливих ризиків зловживань з боку роботодавців та забезпечення трудових гарантій працівників в умовах воєнного стану.

13. Дозвіл здійснювати позапланові заходи держконтролю за додержанням законодавства про працю з метою захисту трудових прав працівників. Зміни вносяться до Закону № 2136.

Докладніше про Закон № 2136 щодо трудових відносин в умовах воєнного стану читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc та на нашому Telegram-каналі.