Постійні представництва нерезидента: особливості звітування

Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за звітний період – 2020 рік у постійних представництв нерезидентів може визначатись одним з трьох способів:

• в загальному порядку, встановленому для платників – резидентів відповідно до розд. ІІІ Податкового кодексу (далі – ПКУ);
• на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з ДПС за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 ПКУ;
• як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 з урахуванням вимог, визначених ст. 39 ПКУ.

Платники податку на прибуток підприємств – постійні представництва нерезидентів, у яких об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за звітний період – 2020 рік визначатиметься на підставі складення окремого балансу фінансово-господарської діяльності або шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7, можуть використовувати форми відповідних розрахунків, які були затверджені наказом Мінфіну від 13.06.2016 р. № 544.

При цьому постійні представництва нерезидентів не зобов’язані у зв’язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування» від 17.12.2020 р. № 1117-IX (далі – Закон № 1117) подавати уточнюючі декларації (розрахунки) за звітні періоди – півріччя та/ або три квартали 2020 року, у разі якщо податкова звітність за такі періоди складена відповідно до редакції ПКУ, що діяла на момент такого складання.

Крім цього, Законом № 1117 передбачається відтермінування (на один рік) змін до пп. 133.1.5 ПКУ, які починають діяти з 01.01.2022 р., щодо визначення платниками податку на прибуток підприємств юросіб, утворених відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України.

Аналогічні роз’яснення надані листом ДПС від 27.01.2021 р. № 2367/7/99-00-21-02-01-07.

Нагадаємо нашим читачам, яке визначення поняття «постійне представництво» застосовується для цілей податку на прибуток у 2020 році.

Законом № 1117 продовжено до 31.12.2020 р. включно застосування визначення поняття «постійне представництво» у пп. 14.1.193 ПКУ, яке застосовувалось до 23.05.2020 р. (до внесення змін Законом № 466). Тобто, у 2020 році відповідно до пп. 14.1.193 ПКУ постійним представництвом є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема:

• місце управління;
• філія;
• офіс;
• фабрика;
• майстерня;
• установка або споруда для розвідки природних ресурсів;
• шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів;
• склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає:

• будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців;
• надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у т. ч. консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді;
• резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не вважалося:

• використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту;
• зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством;
• утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента;
• направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

П. 60-3 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ запроваджений Законом № 1117.

Відповідне роз’яснення надане Інформаційним листом ДПС № 19.

Про вимоги щодо реєстрації нерезидентів платниками податку на прибуток з 01.01.2021 р. читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc, а також на нашому Telegram-каналі.