Розірвання трудового договору з ініціативи власника у період воєнного стану: підстави

До відома! Сьогодні трудові правовідносини регулюються не тільки Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП), а й Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136). 

КЗпП забороняє звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування його у відпустці (ч. третя ст. 40). 

Проте, ст. 5 Закону № 2136 передбачає, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. 

Однак таке звільнення відбувається за наявності законних підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця (ст. ст. 40, 41 КЗпП), а не на підставі тимчасової непрацездатності або перебування працівника у відпустці. 

Нові підстави для звільнення 

Водночас, на період дії воєнного стану з’явилися і нові підстави для звільнення працівника, зокрема відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п. 8-3 ч. першої ст. 36 КЗпП). Цю підставу для припинення трудового договору не слід ототожнювати із звільненням у зв’язку з прогулом (п. 4 ст. 40 КЗпП). 

Для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов’язкові умови: 

1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль; 

2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності). 

Вбачається, що у випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців інформував роботодавця про причини своєї відсутності. 

При цьому, виходячи з необхідності виконання вимоги щодо відсутності працівника або інформації про нього 4 місяці підряд, не може вважатись виконанням цієї умови наявність кількох подібних періодів, які в сумі дорівнюють або перевищують 4 місяці. 

Нагадуємо, що припинення трудового договору оформляється виданням наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. У такому наказі (розпорядженні) повинні бути зазначені підстави припинення трудового договору в точній відповідності з формулюваннями законодавства про працю і конкретним посиланням на статтю, пункт закону. 

Про це повідомило Південне міжрегіональне управління Держпраці. 

Про призупинення дії трудового договору, та коли можливо розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері M.E.Doc та на нашому Telegram-каналі.