Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

ВРУ прийнято за основу проєкт Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості" від 25.02.2021 р. № 5161 (далі - Законопроєкт № 5161).

Законопроєктом № 5161 передбачено урегулювання питання нестандартних форм зайнятості для осіб, які виконують роботу на непостійній основі, забезпечення гнучкості у виборі організації трудових відносин, посилення мобільності працівника при реалізації права на працю.

Так, пропонується закріпити у Кодексі законів про працю України нову форму трудового договору - «Трудовий договір з нефіксованим робочим часом», як особливий вид трудового договору, умовами якого заздалегідь не встановлено конкретний час виконання роботи, а обов’язок працівника виконувати таку роботу, яка виникає виключно у разі надання власником або уповноваженим ним органом передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно.

Також законопроєктом № 5161 передбачено, що роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи.

При цьому, кількість укладених трудових договорів з нефіксованим робочим часом не може перевищувати 10 % загальної кількості трудових договорів.

Юрособи та ФОП, які використовують працю менше ніж 10 працівників, можуть укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:

• спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання  роботи;
• спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або відмовитися від її виконання у випадках, передбачених частиною сьомою цієї статті;
• інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

Типова форма трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджується Мінекономіки.

Кількість базових годин не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.

Крім того, працівник може відмовитися від виконання роботи у таких випадках:

• якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів і годин;
• якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Однак відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години, визначені договором, є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Заробітна плата виплачується працівникові, що виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.

При цьому, мінімальна тривалість робочого часу працівника протягом календарного місяця становить 32 години.

Запропонованими змінами також пропонується доповнити ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» положенням, яке передбачає, що при нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка ЄСВ (22%) застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

У разі прийняття цей закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Більше новин читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc, а також на нашому Telegram-каналі.