Що важливо при встановленні інвалідності: роз’яснення МОЗ

З 01.01.2025 р. в Україні запрацювала система оцінювання повсякденного функціонування особи. Важливо, що при визначенні інвалідності оцінюється не лише діагноз людини, а те, як її стан впливає на здатність виконувати повсякденні дії та брати участь у житті суспільства. 

У суспільстві поширене уявлення, що наявність певного діагнозу автоматично означає інвалідність. Проте, як і раніше, так і в новій системі мають оцінюватися обмеження життєдіяльності. Тобто не лише сам факт порушення структур та функцій організму, а вплив цього на повсякденне життя людини. 

Діагноз ≠ інвалідність: що це означає? 

Інвалідність – це не просто хвороба чи наслідки травми, а стійкі обмеження у функціонуванні, які заважають людині самостійно виконувати основні життєві завдання. 

Тобто, медичний діагноз сам по собі не означає встановлення інвалідності. Важливо не лише те, що людина має певне захворювання, а як це захворювання впливає на її можливість працювати, пересуватися, спілкуватися, доглядати за собою тощо. 

Чи завжди після видалення органу встановлюється інвалідність? 

Втрата органу сама по собі не завжди означає значні обмеження у повсякденному житті. Інвалідність встановлюється не за фактом хірургічного втручання, а за рівнем порушень функціонування організму після нього. 

Апендектомія (видалення апендикса) – поширена операція, яка суттєво не впливає на життєдіяльність людини. Після відновлення людина може нормально працювати, займатися повсякденними справами, тому інвалідність у такому випадку не встановлюється. 

Ампутація обох нижніх кінцівок – суттєво впливає на здатність людини пересуватися, виконувати повсякденні дії та працювати без сторонньої допомоги. У таких випадках інвалідність встановлюється безстроково. 

Ключове правило: якщо після втручання людина не має значних обмежень у повсякденному функціонуванні, інвалідність їй не встановлюють. Якщо ж втрата органу або частини тіла суттєво впливає на можливість самостійного життя, інвалідність може бути встановлена. 

Як працює система оцінювання? 

У системі оцінювання повсякденного функціонування рішення про направлення на оцінювання, якщо для цього є медичні підстави, ухвалює лікуючий лікар. 

Як лікар ухвалює рішення? 

Лікар керується чіткими критеріями направлення на проведення оцінювання, визначеними постановою КМУмвід 15.11.2024 р. № 1338 (далі – Постанова № 1388). Зокрема, він оцінює: 

• Наявність стійких або незворотних порушень здоров’я. 

• Вплив захворювання на повсякденне функціонування. 

• Чи потребує людина реабілітаційних або соціальних заходів. 

Це не стосується випадків проведення повторного оцінювання (тобто коли людині раніше було встановлено інвалідність на строк до повторного оцінювання). У такому разі на повторне оцінювання мають направити для перевірки підстав для продовження або скасування статусу. 

Чому лікар може відмовити в направленні? 

Якщо лікар не видає направлення, це означає, що: 

• Немає достатніх медичних підстав – стан людини не відповідає критеріям направлення на проведення оцінювання, визначеним Постановою № 1338. 

• Потрібне додаткове спостереження – захворювання не спричинило значних порушень або стан може покращитися після лікування або реабілітації. 

Що робити, якщо ви не погоджуєтесь із рішенням? 

Якщо людина вважає, що їй неправомірно відмовили у направленні, вона може: 

• Звернутися до іншого лікаря для проведення повторного обстеження. 

• Залишити скаргу керівництву закладу охорони здоров’я або на гарячу лінію МОЗ. 

Важливо: система оцінювання спрямована на об’єктивну оцінку функціональних можливостей людини, а не лише її діагнозу. Якщо у вас є суттєві обмеження в повсякденному функціонуванні, ви маєте право вимагати об’єктивного розгляду вашої справи. 

Що важливо знати? 

Оцінювання проводиться індивідуально, з урахуванням вимог законодавства, зокрема Критеріїв встановлення інвалідності, і базується на конкретному функціональному стані людини. Під час нього визначається наявність порушень структур та функцій організму, у т. ч. фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, а також ступінь обмеження життєдіяльності. 

Якщо людина не згодна з результатом оцінювання, вона має право оскаржити рішення експертної команди. 

Якщо ж стан людини змінюється з часом (наприклад, погіршується), вона може повторно звернутися до лікуючого лікаря для вирішення питання про нове направлення на оцінювання. 

Отримати соціальну підтримку людина може не лише тоді, коли має статус інвалідності. У медичній сфері практично всі послуги та їх надання не залежать від наявності чи відсутності такого статусу в людини, а від потреб людини. Аналогічний підхід поступово впроваджується і в інших сферах – соціальній, освітній, сфері зайнятості тощо. 

Про це повідомлено на Урядовому порталі. 

Про особливості нарахування ЄСВ працівникам з інвалідністю у 2025 р. читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері M.E.Doc та на нашому Telegram-каналі.