вгору
16.01.2021
Під час карантину роботодавці все більше стали використовувати форму дистанційної (віддаленої) роботи. Поширення коронавірусної хвороби змусило посадовців вжити заходів щодо вдосконалення законодавства в цій сфері.
Так, у 2020 році з’явилась ст. 60 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), яка визначає особливості дистанційної та надомної роботи. Більше про це – у матеріалі.
Як зазначало Мінсоцполітики у листі від 19.02.2019 р. № 30/1/204-19, раніше питання праці надомників регулювалися, головним чином, положенням ще радянських часів (Положення від 29.09.1981 р. № 275, далі – Положення № 275), а також колективним договором. Нові положення дозволили зберегти робочі місця тисячам людей, які могли виробляти продукцію або виконувати свої трудові функції із використанням інформаційно-комунікаційних технологій вдома. При цьому Положення № 275 може використовуватися в частині, що не суперечить нормам чинного українського законодавства.
Державний центр зайнятості нагадує про ключові особливості роботи поза межами приміщення роботодавця.
Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу (п. 6-1 ч. 1 ст. 24 КЗпП).
На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.
Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені наявним трудовим договором (ст. 60 КЗпП). При цьому для надомників, організаційно-технічні умови праці яких близькі до прийнятих при розрахунку норм виробітку для робітників, що виконують аналогічні роботи в виробничих умовах, встановлюються ті ж норми, що і для зазначених робітників.
При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених ст. 50 і 51 цього Кодексу (ст. 60 КЗпП).
Працівники можуть виконувати роботу на своєму власному обладнанні. При цьому слід пам’ятати про зміст ст. 125 КЗпП. Працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.
Адміністрація може дозволяти надомникам виготовлення виробів для підприємства з власних матеріалів і з використанням особистих механізмів та інструментів. Перелік видів власних матеріалів і кількість виготовлених з них виробів, а також порядок надання сировини і матеріалів визначаються в галузевій інструкції.
Організація в надомних умовах трудових процесів допускається тільки для осіб, які мають необхідні житлово-побутові умови, а також практичні навички або можуть бути навчені цим навичкам для виконання певних робіт. Положення № 275 регулює спосіб визначення наявності таких умов.
За погодженням сторін надомнику можуть відшкодовуватись витрати, пов’язані з виконанням для підприємства роботи вдома (електроенергія, вода тощо). Це питання має бути вирішено при укладанні трудового договору, зазначає Мінсоцполітики у листі від 25.11.2015 р. № 692/13/133-15.
Переважне право на укладення трудового договору про роботу на дому надається:
За бажанням жінки або іншої особи, яка фактично доглядає за дитиною до 3 років, у період їх перебування у відпустці для догляду за дитиною, вони можуть працювати вдома (ч. 8 ст. 179 КЗпП). Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою можливості виконання роботи вдома (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII).
Більше на цю тему читайте у Блозі бухгалтера, в розділі Інформер програми M.E.Doc, а також на Telegram-каналі:
- Дистанційну та надомну роботу буде врегульовано законодавчо: проєкт ВРУ;
- Оплата праці при дистанційній роботі під час карантину: роз'яснює Держпраці;