Опис майна, на яке поширюється право податкової застави

Відповідно до пп. 14.1.155 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова застава – спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених ПКУ.

У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Право податкової застави виникає (п. 89.1 ПКУ):

• у разі несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, – з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (пп. 89.1.1 ПКУ);
• у разі несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, – з дня виникнення податкового боргу (пп. 89.1.2 ПКУ);
• у випадку, визначеному в п. 100.11 ПКУ, – з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань (пп. 89.1.3 ПКУ).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (п. 89.3 ПКУ).

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно п. 4 розд. II Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом Мінфіну від 16.06.2017 р. № 586, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів для такого опису, складається акт відмови платник податків від опису майна у податкову заставу. У такому разі податковий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Про це інформує Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП.

Про те, що функції та повноваження податкового керуючого зазнають змін, та про зміни до Порядку застосування податкової застави читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc та на нашому Telegram-каналі.