Трудовий договір із нефіксованим робочим часом: чи обов’язкова письмова форма?

Так, укладення трудового договору в письмовому вигляді в разі прийняття на роботу працівника з нефіксованим робочим часом є обов’язковим. Це визначено п. 6-2 ч. першої ст. 24 Кодексу законів про працю України.

До відома наших читачів! Відповідно до ч. першої ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX в період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. Отже, у період дії воєнного стану письмова форма такого договору не є обов’язковою. Водночас у змісті трудового договору з нефіксованим робочим часом мають бути присутні умови, які є обов’язковими, відповідно до закону:

• спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
• спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою цієї статті;
• інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні);
• розмір оплати праці за залучення до роботи поза межами базових днів або годин;
• додаткові підстави для припинення договору (за необхідності).

Щоб запобігти виникненню трудових спорів, спеціалісти ГУ Держпраці у Запорізькій області рекомендують фіксувати згадані умови в письмовій формі.

Про те, що нефіксований робочий час у трудовому договорі – вже з 10 серпня, та про нарахування ЄСВ на зарплату працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc та на нашому Telegram-каналі.