вгору
10.06.2020
Нагадаємо, що надання відпустки регулюється, зокрема, Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996р. №504/96-ВР (далі – Закон №504).
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (ст.2 Закону №504).
Щорічна відпустка наперед (основна і додаткова) в повній тривалості може надаватися працівнику в перший рік роботи після безперервної роботи тривалістю шість місяців на підприємстві.
Винятковими є лише випадки, вказані в ч. 7 ст. 10 Закону № 504, згідно з якою щорічна відпустка може надаватися за бажанням працівника до настання цього 6-місячного терміну безперервної роботи, а саме:
Тобто, відпустка наперед може надаватися як працівникам, які працюють до одного року в організації, так і працівникам з тривалим стажем роботи на підприємстві.
Якщо працівник звільняється з роботи до закінчення робочого року, за який він уже одержав щорічну відпустку повної тривалості, то за ним рахується заборгованість перед підприємством щодо нарахованих відпускних за невідпрацьовану частину робочого року, для покриття якої власник проводить відрахування із зарплати.
Про це нагадали працівники Управління Держпраці у Рівненській області.
Про те, що зазначати у Звіті з ЄСВ, якщо надано відпустку без збереження зарплати на повний місяць , а також про визначення строків виплати відпускних читайте у Блозі бухгалтера, в Інформері програми M.E.Doc, а також на нашому Telegram-каналі.